Новомиколаївка (Шевченківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Новомиколаївка
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Шевченківський район
Рада/громада Новомиколаївська сільська рада
Код КОАТУУ 6325785501
Облікова картка Новомиколаївка 
Основні дані
Засноване 1795
Колишня назва Чернещина
Населення 882
Площа 6,89 км²
Густота населення 128,01 осіб/км²
Поштовий індекс 63630
Телефонний код +380 5751
Географічні дані
Географічні координати 49°45′00″ пн. ш. 37°20′40″ сх. д. / 49.75000° пн. ш. 37.34444° сх. д. / 49.75000; 37.34444Координати: 49°45′00″ пн. ш. 37°20′40″ сх. д. / 49.75000° пн. ш. 37.34444° сх. д. / 49.75000; 37.34444
Середня висота
над рівнем моря
135 м
Місцева влада
Адреса ради 63630, Харківська обл., Шевченківський р-н, с.Новомиколаївка, вул.Миру,145, тел. 5-32-42
Сільський голова Бурлака Валерій Олександрович
Карта
Новомиколаївка. Карта розташування: Україна
Новомиколаївка
Новомиколаївка
Новомиколаївка. Карта розташування: Харківська область
Новомиколаївка
Новомиколаївка
Шевченківський район
Новомиколаївка
Новомиколаївка
Мапа

Новомикола́ївка (з 1795 по 1895 — Чернещина) — село в Україні, в Шевченківському районі Харківської області. Населення становить 882 осіб. Орган місцевого самоврядування — Новомиколаївська сільська рада.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933 та 1946—1947 рр.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Новомиколаївка знаходиться на річці Русочка (в основному на лівому березі) і на лівому березі річки Гусинка. Вище за течією річки Гусинка на відстані 4,5 км розташоване село Єгорівка (Куп'янський район), нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Іванівка. Біля села розташоване Новомиколаївське водосховище.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване в 1795 році як село Чернещина. В 1895 році змінило назву на Новомиколаївка.

З 1917 — у складі УНР. З 1920 — стабільний комуністичний режим. Селяни — колишні громадяни УНР — були вороже налаштовані до більшовиків. Тому чинили опір окупаційній владі. Та вдалася до кари голодом. Василь Денисович Збицький (1917 р.н.) свідчить про поширені крадіжки дітей під час Голодомору, зокрема через систему дитячих концтаборів, які слугували своєрідними фермами людського м'яса:

У двоюрідної сестри Ганни Матвіївни та її чоловіка Леонтія Тихоновича Лебедя було четверо дітей. Під час голоду вони змушені були віддати їх до Куп’янського дитбудинку. Коли ж голодні дні минули, кинулися шукати своїх дітлахів, але не змогли цього зробити. Леонтій Тихонович довго добивався правди, в результаті “заробив” 10 років сталінських таборів за “клевету на Советскую власть”...

Корінний мешканець села Василь Тарасович Гожа (1910 р.н.) додає:

В 1929 році батько Тарас Йосипович відмовився вступити до колгоспу, побажавши залишитись одноосібником. Але сім’ю обклали величезним податком і згодом все майно перейшло у власність колгоспу: корова, свині, гарба, навіть скрині з одягом. Сім’ю вигнали з будинку, в якому розмістили колгоспний курятник...

1991 українська влада у селі поновлена.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Дитячий садок.
  • Школа.
  • Клуб.
  • Будинок культури.
  • Фельдшерсько-акушерський пункт.
  • Лікарня.

Персоналії[ред. | ред. код]

Також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]