Шевченківський район (Харківська область)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Шевченківський район
Shevchen.png Flag of Shevchenkivskyj district.svg
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Харківська область
Код КОАТУУ: 6325700000
Утворений: 1935
Населення: 20 965 (на 1.08.2013)
Площа: 977 км²
Густота: 21.6 осіб/км²
Тел. код: +380-5751
Поштові індекси: 63600—63671
Населені пункти та ради
Районний центр: Шевченкове

районна рада 1

Селищні ради: 1
Сільські ради: 15
Смт: 1
Села: 58
Селища: 1
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 63601, Харківська обл., Шевченківський р-н, смт. Шевченкове, вул. Лермонтова, 2, 5-12-64
Веб-сторінка: офіційний сайт Шевченківської районної ради
Голова РДА: Лахно Віталій Володимирович[1]
Голова ради: Вінніченко Юрій Васильович[2]

Шевче́нківський райо́н — район на сході Харківської області. Район створено у 1935 році. Адміністративним центром району є смт Шевченкове. Від райцентру до міста Харкова — 80 км. У Шевченківському районі налічується 59 населених пунктів. Наразі в районі функціонує 15 сільських і 1 селищна рада. Населення становить 21 106 осіб (на 1 лютого 2012 року).

Географія[ред.ред. код]

Район межує на півночі — з Великобурлуцьким, на сході — з Куп'янським, на півдні — з Ізюмським і Балаклійським, на заході — з Чугуївським та Печенізьким районами Харківської області. По території району протікає 6 річок, найбільша з яких Великий Бурлук. Загальна територія району — 977 км², що становить 3,1% від площі Харківської області.

Історія[ред.ред. код]

Козаччина та Російська імперія[ред.ред. код]

Найстаріші населені пункти Шевченківського району це Волоська Балаклія, яка існує з 60-х років 17 століття і Нижній Бурлук1706 року). Виникнення Булацелівки пов'язано з будівництвом залізниці Харків-Бєлгород, що закінчилося в 1899 році. Станція Булацелівка була побудована в 1896 році. Навкруги неї на початку XX століття на землях поміщиків Булацелій, що володіли величезними земельними масивами на території сучасного Шевченківського району, виник хутір Булацелівка. Він входив до складу Староверівської волості Куп'янського повіту Харківської губернії.

На станції з'явилися станційні споруди й низка будівель, що належали купцям і торговцям. Вже в 1905 році тут було сім комор і чимало лавок. Одночасно на хуторі сталі селитися селяни, а також ремісники: ковалі, шорники, кравці. В 1914 році в Булацелівці налічувалося близько 100 жителів.

Унаслідок столипінської реформи посилилося розшарування серед селян Булацелівці. Бідняки все більш розорялися, а їх земля переходила в руки заможних землевласників.

Визвольні змагання[ред.ред. код]

У роки Першої світової війни становище ще більше погіршилося. Непомірно зросли ціни, значна частина чоловіків була забрана на фронт.

У грудні 1917 року в Булацелівці була встановлена радянська влада. Проте вже в квітні 1918 року сюди захопили австро-німецькі окупанти, які відновили дореволюційні порядки і стали активно грабувати населення.

Жителі волості піднялися на боротьбу проти інтервентів. З місцевого населення був створений партизанський загін, що діяв в районі села. Пізніше загін влився в Червону Армію.

Після австро-німецьких військ Булацелівку зайняли петлюрівці. Червоноармійці Булацелівку захопили в січні 1919 року.

Денікінська армія в червні 1919 року захопила Булацелівку. Білогвардійці відбирали у жителів зерно, худобу та інше майно. Коли в село прибув загін білогвардійців для мобілізації селян в денікінську армію, Печенізький партизанський загін, що активно діяв в цьому районі, розгромив його. 15 грудня 1919 року після запеклих боїв Булацелівка була знов зайнята Червоною Армією.

Міжвоєнний період[ред.ред. код]

У 1922 році Булацелівку за рішенням трудящих перейменували на честь великого українського поета Т. Шевченка в Шевченкове, а з 1923 року село ввійшло до складу Раківського району Куп'янського округу. До кінця 1925 року в основному було завершено відновлення народного господарства.

Шевченкове стало районним центром у 1929 році, що сприяло його розвитку. Тут були споруджені електростанція, хлібопекарня, нові склади «Заготзерна», понад 30 адміністративних та господарських приміщень. Село електрифікували й радіофікували.

Голодомор[ред.ред. код]

Під час голодомору 1932–1933 рр. постраждало дуже багато жителів району.[3]

Радянсько-німецька війна[ред.ред. код]

У кінці жовтня 1941 року німецько-фашистські війська захопили частину Шевченківського району, а 24 листопада — Шевченкове. Ще у вересні 1941 року був створений партизанський загін, що складався з 30-ти чоловік. В лісах організовані бази із зброєю і вибуховими речовинами, підготовлені конспіративні квартири. Командиром партизанського загону став завідуючий районним відділом народної освіти М. Ф. Гаврюшенко.

Партизанський загін вів розвідку й доставляв дані в штаби 199-ї й 304-ї радянських стрілецьких дивізій, що займали тут позиції. Партизани також поширювали листівки серед населення.

Всього з вересня 1941 по червень 1942 року партизани знищили близько 100 німецько-фашистських солдатів і офіцерів, захопили чимало зброї та інші трофеї.

У ході війни район декілька разів звільнявся від німецьких військ, але знову потрапляв під німецьку окупацію.

Район був остаточно звільнений 3-5 лютого 1943 року 3-ю Гвардійською танковою армією, 8-ю та 12-ю кавалерійськими дивізіями, 172-ю та 350-ю стрілецькими дивізіями.

За роки війни район втратив близько 5200 чоловік загиблими на фронті, більш ніж 200 осіб — вбитими на зайнятій німецькими військами території. Близько 250 чоловік було примусово відправлено до Німеччини.

Післявоєнний період[ред.ред. код]

Сучасність[ред.ред. код]

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Район адміністративно-територіально поділяється на 1 селищну раду та 16 сільських рад, які об'єднують 60 населені пункти та підпорядковані Шевченківській районній раді[4].

Населення[ред.ред. код]

Чисельність населення в районі 22,5 тисяч чоловік. В тому числі, міського населення — 7,1 тис. чол., сільського — 15,4 тис. чол. Пенсіонерів — 7021 чол., що становить 31% від населення району. Густина населення становить 23 чол. на 1 км². В районі у 2004 році народилось 186 чоловік і померло 397 чоловік.

Мовний склад: українська мова 91,23%, російська мова — 7,75, вірменська мова — 0,21%[5]

Економіка[ред.ред. код]

В районі видобувається та збагачується нерудна сировина для чорної металургії.

Рівень газифікації Шевченківського району (на середину 2009 року) — 67,4%, міст та селищ — 92,1% та сіл — 54,7%.[6]

Сільське господарство[ред.ред. код]

На протязі усього існування Шевченківського району основним заняттям його мешканців було сільське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь в районі становить 85,7 тис. га. з них: рілля — 69,6 тис. га.; пасовища — 11,2 тис. га.; сіножатей — 4,4 тис. га.

Аграрний сектор району представлений 19 діючими агрофірмами і 46 фермерськими господарствами. Основний напрям сільськогосподарського виробництва району — рослинництво (приблизно 75% від загального обсягу сільгоспвиробництва). Значно менша частка припадає на тваринництво (25%). В районі створена мережа переробних підприємств.

Промисловість району представлена кількома підприємствами. Так, виробничо-комерційна фірма «Старк» спеціалізується на добичі формувального піску, ТОВ «Шевченківське спеціалізоване ремонтно-транспортне підприємство» займається ремонтом сільгосптехніки, ТОВ «Старовірівський птахокомплекс» є крупним постачальником пташиного м'яса.

Освіта і культура[ред.ред. код]

В районі працює 10 комп'ютерних класів, до Інтернету підключено 9 шкіл району: Шевченківська гімназія районної ради, ліцей Шевченківської районної ради, Безмятеженська, Аркадівська, Борівська, Старовірівська, Волоско-Балакліївська, Петровська та Сподобівська школи.

ЗМІ в районі представлені: районною газетою «Краєвид» і газетою «Регион», а також телеканалами УТ-1, Студія «1+1», «Інтер», «Simon», ICTV, СТБ, «Новий канал».

В районі функціонує 2 спортивних і 1 тренажерний зали, 15 футбольних полів. Найкращім в районі вважається Шевченківський спортивний комплекс.

Релігія[ред.ред. код]

В Шевченківському районі зареєстровані та діють 4 релігійні громади:

  • Свято-Казанська (Української православної церкви);
  • Свято-Троїцька (Української православної церкви);
  • Євангельських християн-баптистів;
  • Християн віри євангельської «Благовість».

Пам'ятки[ред.ред. код]

На території району розташовано більш ніж 600 стародавніх курганів, 29 братських могил загиблих воїнів Німецько-радянської війни.

З історичних пам'яток заслуговує на увагу садиба Марко Кропивницького на хуторі Затишок біля села Сподобівка, де в 1902 — 1910 роках мешкав видатний український драматург, засновник українського професійного театру.

Див. також[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

558 шевченківців за героїзм і мужність, проявлені у роки Другої Світової війни були нагороджені орденами і медалями СРСР. Кавалерами чотирьох орденів стали М. І. Мітільов й І. Т. Гарячий. Шістьом шевченківцям було присвоєне звання Герой Радянського Союзу. Ось їх імена: Г. Е. Штонда (с. Новомиколаївка); А. Г. Боженко (с. Новомиколаївка); І. М. Сухомлин (с. Василенкове); П. О. Рослик (с. Олександрівка); В. І. Безменов (с. Шевченкове); П. В. Поправка (с. Первомайське).

Героями Соціалістичної Праці стали уродженці Шевченківського району: І. Ф. Гарячий, М. О. Макоєдов, І. М. Підлипняк, С. Д. Курильченко, К. Т. Мамон, Ф. Ф. Богдан, П. М. Тесленко, Л. І. Кітченко, К. М. Сивокоз.

Примітки[ред.ред. код]