Норма (опера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Норма
італ. Norma
Bellin-Norma poster for 1831 premiere.jpg
Композитор Вінченцо Белліні[1]
Автор(и)
лібрето
Феліче Романі[d][1]
Мова лібрето італійська
Джерело сюжету The Martyrs[d][1] і Norma, ou L'infanticide[d][1]
Жанр Опера серіа і лірична трагедія[d][1]
Кількість дій 2
Рік створення 1831[1]
Перша постановка 26 грудня 1831[1]
Інформація у Вікіданих

«Норма» (Norma) — опера Вінченцо Белліні на дві дії. Лібрето — Феліче Романі за драмою Олександра Суме[fr] «Norma, ossia L'infanticidio». Вперше поставлена у театрі «Ла Скала», 26 грудня 1831 року.

Ця опера є чудовим зразком традиції бельканто. Головна партія — одна з найважчих у репертуарі сопрано — була написана для Джудітти Пасти[it]. Серед найвизначніших виконавиць ролі Норми — Марія Каллас, яка виконала її 89 разів, і зробила студійні записи в 1954 і 1960 роках.

Сюжет[ред.ред. код]

Дія перша[ред.ред. код]

Дія відбувається у часи завоювання Галлії римлянами. Друїди готують повстання і очікують на заклик, що їм дасть верховна жриця Норма. Однак Норма таємно закохана у римського воєначальника Полліона, від якого вона вже народила двох дітей. Відтак вона не поспішає давати заклик до повстання — вона виходить до народу (хор «Норма вийшла» Norma viene) і говорить про те, що час помсти ще не настав, в її молитві («О богине, погляд твій ясний» Casta diva, che inargenti) відчувається бажання бачити Полліона.

Але Полліон її розлюбив і віддав своє серце Адальжизі, він умовляє Адальжизу виїхати до Риму (дует «Що ж, пожертвуй моєю кров'ю» Va', crudele, e al dio spietato) на що вона погоджується.

Норма підозрює Полліона у зраді, коли до неї приходить Адальжиза, щоб висповідатися у своїй злочинній любові до римлянина (дует «Часто з тих пор нишком у храмі я з ним бачилася» Sola, furtiva al tempio). У цей час входить Полліон. Норма звинувачує його у зраді (терцет «Ти мерзенного зрадника жертвою нещасною стала» Oh! di qual sei tu vittima). Адальжиза відмовляється від шлюбу з Полліоном, вказуючи йому на його справжню жінку — Норму.

Дія друга[ред.ред. код]

У відчаї Норма збирається вбити своїх дітей («Обоє заснули» Dormono entrambi), однак врешті вона просить Адальжизу узяти шлюб з Полліоном і забрати до Риму своїх дітей (дует «Ах, з собою ти візьми їх» Deh! con te, con te li prendi), однак Адальжиза відмовляється, сподіваючись умовити Полліона повернутися до Норми.

Проте Нормі не вдалося умовити Полліона — він хоче викрасти Адальжизу з храму, про що Нормі сповіщає Клотильда. Та скликає народ і оголошує, що настав час дати відсіч римлянам. Полліон проникає до храму. Норма просить залишити їх одних. Вона пропонує йому спасіння за умови, що він відмовиться від Адальжизи, однак Полліон не погоджується на це. Тоді Норма наказує розпалити багаття, вона привселюдно зізнається у своєму зв'язку з Полліоном і спалює себе на багатті. Полліон розділив її долю.

  1. а б в г д е ж Mesa F. Opera: an encyclopedia of world premieres and significant performances, singers, composers, librettists, arias and conductors, 1597-2000 Jefferson: McFarland & Company, 2007. — P. 190. — ISBN 978-0-7864-0959-4