Носковський Євген Володиславович
| Євген Носковський | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1897 Сороки |
| Помер | 1967 Чехо-Словаччина |
| Національність | українець |
| Діяльність | військовик, інженер, громадсько-політичний діяч |
| Військове звання |  Хорунжий (файнріх) |
| Конфесія | УГКЦ |
| Рід | Носковські |
| Батько | о. Володислав Носковський |
| Мати | Ольга, з дому Свистун |
| Родичі | Зенон, Роман Носковські (брати), Володимир Гірняк (швагро) |
Євген Йосиф Носковський[1], або Евген Осип Носковський[2][3] (1897, с. Сороки, нині Україна — незадовго до 18 березня 1967, Чехія) — український військовик, інженер, громадсько-політичний діяч, пластун, учасник національно-визвольних змагань. Наймолодший син о. Володислава Носковського.
Народився 1897 року[4] в с. Сороках Бучацького повіту[5] коронного краю Королівство Галичини та Володимирії Австро-Угорської монархії (нині Бучацького району на Тернопільщині, Україна) в родині греко-католицького священика[6] о. Володислава Носковського, українського релігійного та громадського діяча в Галичині, та його дружини Ольги зі Свистунів[7] (похована в Сороках)[8]. Родина Носковських мала шляхетне походження і належала до гербу Лада. Батьки 1889 року переїхали до Сороків із Мушкатівки[9].
Навчався в цісарсько-королівській Академічній гімназії з українською мовою навчання у Львові (зокрема, 1908 року закінчив Ів клясу[10], 1909 — ІІб[2]), потім — її філії (зокрема, 1912-го закінчив IVб[11]).
Брав участь у першій світовій у складі Легіону УСС (мав ранг хорунжого перед встановленням влади ЗУНР у Галичині в листопаді 1918). Як і брат Зенон, 1915 року брав участь у боях на горі Маківці, де командував чотою[12], восени 1916 потрапив у російський полон під час боїв під Потуторами і Конюхами; 1917 року після Лютневої революції в Росії повернувся додому. 1918-го разом з УСС «стояв постоєм» на Херсонщині, звідки був висланий з «довіреною» місією до Галичини[13].
Брав участь у встановленні влади ЗУНР у Бучачі та повіті. Тимчасово був призначений начальником залізниць Бучацького повіту ЗУНР. Як і брат Зенон, воював у лавах бригади УСС у складі УГА.
Після українсько-польської війни опинився у польському таборі для інтернованих українських вояків у Тухолі. Пізніше, як і брат Зенон, мешкав на Закарпатській Україні[12], Чехо-Словаччині, де закінчив студії, став інженером.
Помер, за даними української газети «Свобода» у США, незадовго до 18 березня 1967 у Чехії[12].
Брати, сестра:
- д-р Зенон — військовик, громадський діяч, командант сотні Леґіону УСС та полку ЧУГА, суддя у Чехо-Словаччині[6];
- Роман[14] — галицький спортовець, військовик, громадський діяч, один із засновників Спортового Товариства «Україна» у Львові[15];
- Марія — учителька[16];
- д-р Галина Носковська-Гірняк — українська лікарка, громадська діячка, діячка Пласту, в т. ч. в діяспорі[17].
- ↑ Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї у Львові за шкільний рік 1907/1908. — Львів : Друкарня Наукового Товариства імени Шевченка, 1908. — С. 58.
- ↑ а б Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї… 1908/1909. — Львів, 1909. — С. 60.
- ↑ Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї… 1912/1913 (С. 105 [151]) подає, що учнем Vб кляси був Ярослав Евген Носковський, правдоподібно, герой статті; у джерелах також зустрічається варіант імені Євген → Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 374, 376—377, 814.
- ↑ Бучачани в першому полку УСС в 1916 році [Архівовано 25 листопада 2015 у Wayback Machine.] // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 814.
- ↑ Soroki 2.) S., pow. buczacki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 84. (пол.)
- ↑ а б Мельничук, Б., Ханас, В. Носковський Зенон Володиславович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 646. — ISBN 966-528-199-2.
- ↑ Гриневич, Я. Отець Володислав Носковський і його родина // Бучач і Бучаччина… — С. 374.
- ↑ Там само. — С. 379.
- ↑ Там само. — С. 375.
- ↑ Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї… 1907/1908. — С. 57—58.
- ↑ Звіт дирекциї ц. к. академічної ґімназиї… 1911/1912. — С. 86 [134].
- ↑ а б в Гриневич, Я. Шляхами Українських Січових Стрільців // Свобода. — Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1967. — Ч. 49 (18 бер.). — С. 3.
- ↑ Там само. — С. 377.
- ↑ Гриневич, Я. Отець Володислав Носковський і його родина… — С. 376.
- ↑ Ганіткевич, Я., Івахів, Г., Пундій, П. Носковський Роман Володимирович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 418. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ Гриневич, Я. Отець Володислав Носковський і його родина… — С. 377.
- ↑ Мельничук, Б., Чубата, Д. Носковська-Гірняк Галина Володиславівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 645—646. — ISBN 966-528-199-2.
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.