Хорунжий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Себастіан Собеський хорунжий великий коронний в 1605
Кокарда і погони армії Української Держави (1918).
10. Погон хорунжого

Хору́нжий (пол. chorąźy) — особа, що зберігала й носила прапор запорозького війська, який називався хоругвою. У Російській Імперії хорунжий — офіцерський чин у козачих військах, який відповідав армійському підпоручику.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово «хорунжий» запозичене з польської мови (chorąźy), у якій походить від chorągiew («хоругва»). Виведення від українського «хоругва» непереконливе з огляду на присутність носового звука («ун»): у разі питомо українського походження було б «хоружий»[1].

Історія[ред.ред. код]

Хорунжий — завідував прапором сотні, на якому зображувалася емблема сотні, в основному християнська. Це могли бути хрест, ангел, ангел-охоронець, архангел Михайло, сонце (Ісус Христос), діва Марія, а також військові атрибути. З 1700-х років прапори стають двосторонніми - на кожній стороні різне зображення. Також на ньому позначалися полк і назва сотні.

У середньовічній Польщі і Литовській державі хорунжим звали лицаря, який носив хоругву своєї землі, сюзерена. У битвах хоругва відігравала значну роль і хорунжих обирали з сильних і мужніх воїнів, здатних захищати і утримувати хоругву до своєї смерті. Згодом хорунжий був вищим земським урядовцем у повіті (Хорунжий повіту), підпорядковувався каштелянові і відповідав за прибуття під його командування шляхти до посполитого рушення. Згідно з сеймовою конституцією 1611 року в Польщі хорунжий був третім по старшинству земським урядовцем після підкоморія і старости гродового, на Литві п'ятий після тіуна, маршалка земського, підкоморія і старости гродового.

У військових реєстрах чин хорунжого вперше появився 1589 року. Його отримував товариш, який носив хоругву. З початку XVIII ст. у європейських арміях хорунжий став найнижчим офіцерським званням.

У придворних урядах хорунжий великий коронний і хорунжий великий литовський були старшими урядовцями серед тих, що представляли величність і гідність монарха і йшли з правої сторони за королем. Хорунжий коронний з XIV ст. носив велику хоругву королівства при королі під час важливих церемоній: коронації, похоронах, складенні васальних присяг. Хорунжий литовський з 1499 виконував аналогічну функцію при великому князі литовському. З часом два уряди стати титулярними.

За цим зразком створено в 17 ст. ранг Хорунжого в козацькому війську й державній адміністрації. При кожному полку і сотні були полкові й сотенні хорунжі, а при Генеральній Старшині — генеральний хорунжий.

В українських збройних силах та формаціях початку 20 ст. хорунжий — старшинський чин, що відповідає підпоручникові.

У війську Московського царства, де не було хоругов європейського типу, хорунжі появились лише 1631 р. у найманому в Європі війську - "полках іноземного строю". Офіційно було введено 1722 Петром І.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови у 7 томах. К.: Наукова думка, 1982 - 2009.