Хорунжий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Себастіан Собеський хорунжий великий коронний в 1605
Кокарда і погони армії Української Держави (1918).
10. Погон хорунжого

Хору́нжий (пол. chorąży) — особа, що зберігала й носила прапор, зокрема, Війська Запорозького Низового, який називався хоругвою. Також — звання у деяких арміях, зокрема, Армії УНР, УГА; «уряд» у Королівстві Польському, Великому князівстві Литовському.

Етимологія[ред.ред. код]

Слово «хорунжий» запозичене з польської мови (chorąży), у якій походить від chorągiew («хоругва»). Виведення від українського «хоругва» непереконливе з огляду на присутність носового звука («ун»): у разі питомо українського походження було б «хоружий»[1].

Історія[ред.ред. код]

Прапороносець[ред.ред. код]

Хорунжий — завідував прапором сотні, на якому зображувалася емблема сотні, в основному християнська. Це могли бути хрест, ангел, ангел-охоронець, архангел Михайло, сонце (Ісус Христос), діва Марія, а також військові атрибути. З 1700-х років прапори стають двосторонніми — на кожній стороні різне зображення. Також на ньому позначалися полк і назва сотні.

У середньовічній Польщі і Литовській державі хорунжим звали лицаря, який носив хоругву своєї землі, сюзерена. У битвах хоругва відігравала значну роль і хорунжих обирали з сильних і мужніх воїнів, здатних захищати і утримувати хоругву до своєї смерті.

«Уряд» (посада)[ред.ред. код]

Згодом хорунжий був вищим земським урядовцем у повіті (хорунжий повіту), підпорядковувався каштелянові і відповідав за прибуття під його командування шляхти до посполитого рушення. Згідно з сеймовою конституцією 1611 року в Королівстві Польському хорунжий був третім по старшинству земським урядником після підкоморія і старости гродового, у ВКЛ — п'ятий після тіуна, маршалка земського, підкоморія і старости гродового.

У придворних урядах хорунжий великий коронний і хорунжий великий литовський були старшими урядовцями серед тих, що представляли величність і гідність монарха і йшли з правої сторони за королем. Хорунжий коронний з XIV ст. носив велику хоругву королівства при королі під час важливих церемоній: коронаціях, похоронах, складенні васальних присяг. Хорунжий литовський з 1499 виконував аналогічну функцію при великому князі литовському. З часом два уряди стати титулярними.

Звання[ред.ред. код]

У військових реєстрах ранґ хорунжого вперше появився 1589 року. Його отримував товариш, який носив хоругву. З початку XVIII ст. у європейських арміях хорунжий став найнижчим офіцерським званням.

Україна[ред.ред. код]

Козацька доба[ред.ред. код]

За цим зразком створено в XVII столітті ранг хорунжого в козацькому війську й державній адміністрації.

Військо Запорозьке Низове[ред.ред. код]

У Війську Запорозькому Низовому у XVII - XVIII століттях існували паланкові хорунжі.

Паланковий хорунжий належав до паланкової старшини. Його обов’язком було піклуватись за корогву. А також в час урочистостей носити малу корогву (значок) перед полковником.

Гетьманщина та Слобідщина[ред.ред. код]

В XVIIXVIII століттях хорунжі, козацькі старшини, в залежності до якої старшини відносилися були генеральні, полкові і сотенні та артилерійські.

Генеральний хоружний належав до генеральної старшинислобідських козаків відсутня). Офіційним обов'язком генерального хорунжого була охорона головної хоругви козацького війська. Генеральний хоружний відав здебільшого військовими справами і в певній мірі був ад'ютантом гетьмана, міг виконувати обов’язки наказного гетьмана. Мав провід над відділом надвірного гетьманського війська.

У Гетьманщині в генеральній артилерії служили гарматні хорунжі (хорунжий генеральної артилерії), й був підлеглими генерального обозного і артилерійського осавула.

Полковий хорунжий (інколи по два в полку) належав до полкової старшини. Мав під своїм доглядом полковий прапор, та відповідав за полкову музику. Якщо хорунжих було два, то старший доглядав полкову «корогву», а другий – малий прапор, так званий «значок». Мав провід над «хорунжовими» козаками (охорона полковника, та полкової старшини) та значковими товаришами [2].

Хорунжий полкової артилерії, урядник у полковій артилерії, й був підлеглим полкового обозного і полкового артилерійського осавула.

Сотенний хорунжий належав до сотенної старшини. Здебільшого його посада була подібною до полкового хорунжого.

Полкові хорунжі були також у компанійських полках.

При скасуванні полкового устрою України Російською імперією у другій половині XVIII століття (Слобідська Україна 1765 рік, Гетьманщина 1783 рік) козацькі старшини отримували цивільні, чи військові чини згідно Табелю про ранги. Полкові хорунжі як і сотники дорівнювалися XII класу і мали можливість отримати військовий чин поручика, якщо переходили у новоутворенні імперські полки регулярної армії. Якщо полковий хорунжий не бажав продовжувати військову службу на російський уряд (виходив в «абшінт»), йому надавався цивільний чин губернського секретаря. Якщо полковий хорунжий не брав участі у бойових діях, то йому надавався чин на штабель нижче.

Сотенні хорунжі при переході до імперського війська отримували військовий чин вахмістра, цивільного аналогу він не мав, так як він був нище Табелю про ранги.

Військове звання Українських січових стрільців (1914-1918 )[ред.ред. код]

Знаки розрізнення хорунжого Українських січових стрільців (1914-1918)

Проміжне між унтер-офіцерами та обер-офіцерами військове звання українських січових стрільців, австро-угорським еквівалентом було військове звання «фенріх» (нім. Fahnrich). Вище за рангом ніж підхорунжий, але нижче за підпоручика.

Українські січові стрільці, українське добровольче національне формування (легіон) у складі австро-угорської армії мало такі ж знаки розрізнення як і інші підрозділи цісарського війська. Звання хоч і мали українську назву, але були порівняні до айстро-угорських. Знаки розрізнення були на петлицях (для УСС синього кольору) у вигляді шестипроменевих зірочок та галунів (широкого для штаб-офіцерів, вузького для хорунжого та підхорунжого) . У 1915 році був виданий указ щодо використання добровольцями чотирьохпроменевих зірочок як знаків розрізнення, замість шестипроменевих, також змінювалося їх розташування на петлицях. Але це нововведення не набуло широкого розповсюдження. Наприкінці 1916 року у Австро-угорській імперії була введена нова форма, для якої не передбачалися кольорові петлиці. Знаки розрізнення кріпилися на комірі мундиру, за ними нашивалися вертикальні кольорові стрічки (для українського легіону жовта та блакитна стрічки).

Знаками розрізнення хорунжого була одна срібляста металева шестипроменева зірочка на петлиці (чи на комірі мундиру). По петлиці йшов вузький золотистий галун. [3]

Вiйськове звання хорунжого Армії УНР та Української Держави (Гетьманату)[ред.ред. код]

В українських збройних силах  армії УНР та Української Держави (Гетьманату)  хорунжий — перший обер-офіцерський чин (молодша старшина), що відповідав чину підпоручник чи лейтенант. У армії Української Держави (1918) чин хорунжого був вище за рангом ніж бунчужний, але нижче за значкового. У армії УНР чин хорунжого був нижче за рангом ніж четар (з 30 березня 1920 року поручик), та вище за рангом ніж бунчужний. 24 квітня 1919 року був введений новий чин підхорунжого, який став на одну штабель нище за хорунжого (між хорунжим та бунчужним).

Знаки розрізнення затверджені в різний час
Знаки розрізнення
02 УНР 01-04-1918 Хoрунжий.svg
04 УНР 09-04-1919 Хорунжий.svg
07 УНР 24-04-1919 Хoрунжий.svg
07 УНР 30-07-1919 Хорунжий.svg 07 УНР 30-03-1920 Хoрунжий.svg
Дата затвердження
1.04.1918
9.09.1919
24.04.1919 30.07.1919 30.03.1920


Військове звання Української Галицької армії (1919-1920)[ред.ред. код]

Обер-офіцерське (сотенна чи молодша старшина) військове звання в Української Галицької Армії. Вище за рангом ніж булавний, але нижче за четара. Звання хорунжого УГА було еквівалентом молодшого лейтенанта у сучасних Збройних силах України.

Українська Галицька армія (УГА) регулярна армія Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР). Знаки розрізнення були введені Державним секретаріатом військових справ (ДСВС) Західної області УНР 22 квітня 1919 року і уявляли собою комбінацію стрічок на рукавах однострою та «зубчатки» на комірах. У хорунжого виглядали як брунатні плетені 6 мм стрічки з розетою на кінці (інша молодша старшина мала золоті стрічки). Стрічка була на підкладці кольору відповідного до роду військ (наприклад синя для піхоти). Зубчатка молодшої старшини (кольору роду військ), розмірами 72х30 мм була обведена золотим 3 мм шнуром. [4] [5]

Інші країни[ред.ред. код]

Московія[ред.ред. код]

У війську Московського царства, де не було хоругов європейського типу, хорунжі появились лише 1631 р. у найманому в Європі війську — «полках іноземного строю». Офіційно було введено 1722 Петром І.

Військовий чин козацьких частин Російської імперії (1798-1917)[ред.ред. код]

Погон хорунжого Російської імперії

Обер-офіцерський військовий чин в козацьких військах Російської імперії. Згідно Табелі про ранги, спершу відносився до XIV класу і був аналогом загальновійськового чину «прапорщик», та «фенріх» (що до речі відповідало його назві). З 1884 року чин хорунжого було піднято до XII классу і він став дорівнювати загальновійськовому чину «підпоручик».

Хорунжий був вище за рангом ніж підхорунжий, але нижче за сотника.

16 грудня 1917 року після Жовтневого перевороту декретом радянського керівництва було відмінено чини, звання та титули часів Російської імперії. Але цей чин, ще деякий час використовувався у Білій армії (1917-1921).

Знаками розрізнення хорунжого були погони з одним просвітом. На кожному погоні було по дві п’ятикутні зірочки.

Збройні сили Польщі[ред.ред. код]

Військове звання Польської армії. В різний час належало як до офіцерського рангу, так і до підофіцерів.

З’явилося у польських військових формуваннях ще до заснування Другої Речі Посполитої у 1918 році. Найменший офіцерський чин в Польському корпусі (1917-1918) Російської армії, дорівнював прапорщику в імперській армії. Мав за знаки розрізнення кут зі срібного галуну на рукаві. Хорунжий у Польському легіоні Австро-угорської армії (1914-1918), ще проміжне військове звання. Австро-угорським еквівалентом було військове звання «фенріх» (нім. Fahnrich). Знаки розрізнення були майже ідентичні до хорунжого УСС.

У 1919-1923 роках було снайнижчим офіцерським званням у польській армії. З 1923 року хорунжі були зараховані до підофіцерів (унтер-офіцерів). Військове звання було поновлено у Польської Народної Армії як офіцерське звання (1944-1957). У 1963-2004 роках, хорунжі особливий проміжний клас між унтер-офіцерами та офіцерами, аналогічний прапорщикам СРСР (та сучасної України).

У 1963 році було введено нове проміжне звання старшого хорунжого. У 1967 році добавилися нові звання: молодший хорунжий, штабний хорунжий та старший штабний хорунжий. У 1997 році було введено ще одне проміжне звання молодший штабний хорунжий.

З 2004 року в зв’язку з переходом до стандартів НАТО, цей клас був поєднаний з унтер-офіцерами. Самі звання (молодший хорунжий, хорунжий, старший хорунжий) збережені.

Хорунжий в Польських військах
Знак разрізнення Щоденна та парадна форма
CB Army-POL-OR-07.svg Army-POL-OR-08.svg Army-POL-OR-09b.svg Army-POL-OR-09a.svg
BПC Rank insignia of młodszy chorąży of the Air Force of Poland.svg Rank insignia of chorąży of the Air Force of Poland.svg Rank insignia of starszy chorąży of the Air Force of Poland.svg Rank insignia of starszy chorąży sztabowy of the Air Force of Poland.svg
Погон до польової форми
Польова форма
Берет
Mlodszychorazy m.svg Chorazy m.svg Starszychor m.svg
Starszychorszt m.svg
Звання

НATO-код
Молодший хорунжий
(Młodszy chorąży)
mł.chor.
OP-7
Хорунжий
(Chorąży)
chor.
OP-8
Старший хорунжий
(Starszy chorąży)
st.chor.
OP-9
Старший штабний хорунжий
(Starszy chorąży sztabowy)
st.chor.szt.
OP-9
Молодше звання
Підхорунжий
Підхорунжий
Українські січові стрільці
Українські січові стрільці
Хорунжий
Старше звання
Підпоручик
Підпоручик
Молодший чин
Підхорунжий
Підхорунжий
Російська імперія
Козацькі війська
Хорунжий
Старший чин
Сотник
Сотник

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Етимологічний словник української мови у 7 томах. — К.: Наукова думка, 1982-2009. 
  2. Багалій Д.І. Історія Слобідської України. — Вид. «Союз» Харківського Кредитового Союзу Кооперативів, 1918— С.83— 308с. (з доданими мапами)
  3. Чмир М. Відзнаки військових звань українських збройних формувань 1917–1921 рр.
  4. Крип’якевич І.П., Гнатевич Б.П., Стефанів З. та інші Історія Українського війська. /Упорядник Якимович Б.З.—4-те вид., змін. І доп. —Львів: Світ, 1992. —С.532-535 —712 с. — ISBN 5-7773-0149-7 (Львів; 1936; Вінніпег, 1953; Львів, 1992)
  5. Гнатевич Б.П., О. Думін. Українська Галицька армія // Історія Українського Війська.— Львів: Видання Івана Тиктора, 1936. — С. 533—535 (Репринтне видання: Київ, 1992)