Обговорення користувача:Микола Мединський (капелан Залізняк)

Ласкаво просимо!

Основні засади Вікіпедії	Ласкаво просимо до україномовної Вікіпедії, Микола Мединський (капелан Залізняк)!
Для чого ми розвиваємо Вікіпедію	Вітаємо Вас як нового учасника україномовного розділу Вікіпедії. Сподіваємось на плідну співпрацю з Вами над спільним відкритим проєктом. Зверніть увагу на наріжні принципи участі: сміливо редагуйте, а в конфліктних ситуаціях, якщо такі виникнуть, завжди розраховуйте на добрі наміри опонента. Можете скористатися шпаргалкою, якщо Ви ще не знайомі з основами вікірозмітки. Якщо виникли запитання щодо проєкту або потрібні якісь підказки, пошукайте відповідь на сторінці Довідки. Якщо відповіді на Ваше питання там немає, поставте його у нашій Кнайпі чи комусь із постійних дописувачів. Кнопка вставки підпису у вікні редагування На сторінках обговорень бажано ставити автоматичний підпис за допомогою чотирьох тильд (~~~~) або за допомогою позначки підпису у вікні редагування (зображено на малюнку). У статтях, написаних або редагованих Вами, підпис не ставиться. Ви також можете розповісти про свої інтереси на сторінці інтересів користувачів. Якщо у Вас виникнуть додаткові питання, можете звернутися за порадою до будь-якого користувача з цієї категорії. Бажаємо успіхів та якнайбільше творчого задоволення! Irrespective of your language skills, you are welcome to create your own user page, add interwiki links, upload images, correct data, discuss problems, communicate & cooperate with the community. Please, use language templates from Вікіпедія:Вавилон or create your own ones. You can ask for our help on the Community Portal (help).
Як створити статтю
Як редагувати статті
Ілюстрування статей
Потренуйтеся тут!
Правила і настанови
Стиль оформлення статей
Авторські права
Довідка
Користувачі, що допоможуть Вам
Словничок вікітермінів

-- Automatic welcomer (обговорення) 12:58, 22 квітня 2017 (UTC)

Громадська Організація "Фронтова капеланія Шлях Єднання" (про нас)

ВІД МРІЙ ДО РОЗМАХУ КРИЛ Легендарні воїни УПА в кінці 50-р років минулого століття, програвши бій сьогодні, щоб виграти вирішальну битву завтра - Насправді не зникли із горизонту Визвольної боротьби за Державність. Кожен з них маючи чудову вишкільну ідеологічну підготовку розумів: - Для того щоб у майбутньому нанести рішучий удар окупаційному, совітсько-московському режиму потрібно плекати дух націоналізму, дух любові до Бога та України у серцях підростаючого покоління. Потрібно систематизовано виховувати майбутніх борців за Свободу і Державність. Тож, при на перший погляд випадкових зустрічах, нам, дітям, а пізніше вже юнакам розповідали історії, бувальщини, а іноді й легенди про мужніх, суворочолих Бандерівців, опришків та козаків що за мету свого життя мали невтомну і невпинну боротьбу за свій край. Найвищою мрією і метою життя котрих було оборинити свій народ, віру, церкву і збудувати УССД (Українську Соборну Самостійну Державу). Кожен з бійців УПА поставав у нашій свідомості як казковий могутній лицар, мудрий, мужній, і непереможний. І нам до трепету дитячого серця хотілося хоч на крапельку, але стати схожими на них. А моменти героїчної загибелі когось із них подавалися як трагедія світового масштабу: - Нам здавалося що в той момент гори здригалася, земля розсувалася і небо блискавками ридало та проливними ливнями плакало. Кожне місце скроплене кров’ю воїнів УПА, зі стареньким доглянутим хрестом, ставало часткою Української Голгофи: - Ми це відчували серцем… Немов утаємничену містерію, вказували нам на місця боїв із московитським окупантом, таємничі схрони воїнів УПА та незвідані стежки поміж грізних безкидів та гомінких гірських потоків, котрими мандрували ще Карпатські опришки. Молитви, життєві історії що переросли в легенди і повстанська пісня: - Ось насіння що вони, пошрамовані в боях та вимордовані у Сибірах, старі та незламні, направду непереможні Українські воїни, воїни світла і добра, невтомно сіяли на спраглий ґрунт юних сердець. Ось так, день за днем, рік за роком, немов українська вишиванка, нитка за ниткою, містерія Українського Духу Свободи та боротьби за торжество Божої Правди на Українській землі, випліталася у нашій дитячій свідомості та серці. Пізніше наступив (зараз вже далекий) кінець вісімдесятих, 1988, 1989, 1990-ті роки… Перші мітинги, розкопки у селищі Яблунів що на Косівщині (Івано-Франківська обл.) на території колишнього КДБ. Кожен день мав можливість бути свідком тих звірств що творила на нашій землі червоний, комуно-московитський режим. Проламані черепи, гаки за ребрами, та цвяхи в тазових кістках…і криниці, переповнені криниці… не водою, кістьми моїх земляків. Тепло останків мучеників за Правду, за Христову та Українську Правду до сих пір відчуваю на своїх руках. Тож влився я у національно-визвольну боротьбу ще підлітком (член СНУм, пізніше УНСО, з котрого маючи певні аргументи вийшов). Отримавши свячення, вже на Чернігівщині, намагався працювати вже як священик, формуючи Українську національну свідомість у суспільстві. Повернувшись на рідні терени, активно працював у часи Помаранчевого Майдану, (котрий пройшов від початку до кінця) знову ж таки, прикладаючи усі зусилля щоб покласти наголос на святості боротьби нашого народу за Свободу, за УССД. А це дорога Любові, Любові до Бога та України.

- Любов до Бога проходить через любов до свого краю, народу, нації.

Від часу Помаранчевого Майдану до Майдану Гідності, окрім духовно-патріотичної виховної роботи з суспільством на своєму терені, вів активну роботу в мережах, намагаючись докластися по максимуму до формування національної свідомості спільнот у державотворчому руслі, де й формується як вагома частина знайомств, що стануть корисними у близькому часі, так і усвідомлення необхідності та можливості загалом для пропаганди національної ідеї по максимуму використовувати соцмережі. Приїхавши на Майдан Гідності на самому початку, весь час працював як капелан Правого Сектору, звісно що не випускаючи з уваги духовного заопікунства усіх з ким перетиналися шляхи на Майдані та барикадах. Там і почало зароджуватися ядро нашої команди, що активно та успішно працює по сьогоднішній день На початку війни на сході, переніс свою діяльність на фронт. Створив капеланську службу Правого Сектору, інтенсивно працював із воїнами ДУК ПС, та всіма бійцями ЗСУ й інших підрозділів котрі знаходилися поряд з місцями дислокації на передових позиціях. Після розділу Правого Сектору зайняв офіційну позицію неможливості підтримати тільки котрусь одну зі сторін (усі вони для мене брати, духовні діти). Тому я висловив свою позицію: - Я з тими що на фронті захищають життя на нашій землі, я з тими що захищають Україну по всій лінії фронту. З того часу працюємо і з багатьма підрозділами як ЗСУ так і добробатів. Спілкуючись з офіцерами та особовим складом вчергове переконуюся у гострій необхідності духовно-патріотично виховної роботи (національної, державотворчої ідеологічної роботи) як із воїнами так і Українським суспільством загалом. Це дозволяє як укріпити віру у святість жертовної боротьби в ім’я свободи свого народу:

- Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх...( Івана 15:13) 

так і утверджувати Дух Визвольної боротьби, формуючи національну свідомість. Водночас сприяємо викорінюванню духу неповноцінності та меншовартості, що століттями нав’язується нашому народові пропагандистською машиною шовіністичного імперського Кремля. На жаль від самих 90-років цей напрямок роботи на офіційному рівні ігнорується, (хоча саме він є основою як перемоги так і фундаментом для побудови успішної Української держави).

- Шлях до Перемоги та побудова УССД розпочинається в першу чергу в нашій свідомості та нашому серці.

Тому ми працюємо на добровольчих засадах, без будь-якого офіційного забезпечення, працюємо на кошти жертводавців, свідомих братів та сестер Українців. (водночас щоб якось додатково залучити кошти для фронтової роботи та існування загалом, працюю як художник, пишу та виготовляю ікони а також фронтові сувеніри пропонуючи їх бажаючим придбати та підтримати роботу нашої команди у цій нелегкій боротьбі, а також ініціюю постійно діючу духовну акцію ”Фронтова Інтенція”, де наміри жертводавців поминаються як у фронтових літургіях так і повсякденних службах Божих.) Втішає те що ряд фронтових офіцерів розуміючи вагомість та необхідність роботи даного напрямку запрошує до співпраці та сприяє роботі з особовим складом. Водночас намагаюся вести як найтіснішу роботу з суспільством загалом. З благословення нашого єпископа Василя Івасюка (Коломийська єпархія УГКЦ і з парафіяльними громадами на теренах Коломийської єпархії, також ініціюючи співпрацю з патріотичними громадськими організаціями, організовуємо роботу з суспільством по лінії фронту (Слов’янськ, Краматорськ, Попасна…). Технічний бік методу нашої роботи то наслідування роботи як капеланів УПА, так і священиків з підпілля. Я намагаюся кожну лекцію чи проповідь будувати у синтезі духовного і патріотичного напрямку, як практичне втілення у повсякденному житті двох заповідей любові Христа: "Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з цілої сили своєї!" (Це заповідь перша!) А друга (подібна до неї): "Люби свого ближнього, як самого себе!" (Мар. 12, 30-31). Тож тези біблійні, науки церкви чи святих отців, це як формулювання любові до Бога. А тези ідеологів Українського націоналізму та національної ідеї - це як формулювання любові до ближнього, свого народу та нації. Що в поєднанні допомагає формуванню здорового духовного та морального внутрішнього стержня та світогляду. Формує у серці та свідомості духовні та національні цінності. Це ніби практичне втілення у життя заповіту великого духовного батька Української нації митрополита Андрея Шептицького з побудови “Рідної Хати”. Щоб робота була максимально ефективна, стараюся максимально її систематизувати, а щоб розмови та лекції не залишалися сухими та мало сприйнятними, використовуємо різні сучасні методи: наприклад, концерти для воїнів з ідеологічно- виховними перервами. Чільне місце та особливу харизму посідають у нашій виховній роботі як з воїнством так і з суспільством загалом, мають відеозаписи духовного, патріотичного та героїчного характеру, фронтового документаліста й режисера Сергія Лисенка та фронтові фотовиставки “Обличчя війни”, “Козацтво сьогодення”, подруги Калини (Іванна Костюк) . Для більш масштабнішого формування єдності Українського народу, започаткували проект “Духовний міст - сердець єднання”- телемости з воїнами та українцями як в Україні, так і за кордоном, а також різні майстер-класи з дітьми та юнацтвом, метою котрих є також формування Українського духу. У напрямку духовної сфери: Щоб перевести воїнів зі стану «присутніх» на молитві у стан «учасників» молитви, мною на передових позиціях, під час боїв написані молитви котрі відображають проблеми та переживання нашого народу в боротьбі сьогодення. Участь у цих спільних молитвах сприяє природному формуванню духовних та національних цінностей. Із благословення єпископа я пропагую їх і на різні Українські спільноти. Одна з них “Вервиця Перемоги” переросла в окремий духовний проект, та об’єднує на даний момент багатьох українців з різних українських світових діаспор та України в однойменній молитовній спільноті “Вервиця Перемоги” . Вагомі напрацювання інформаційного відділу: - Подруга Калина (Іванна Костюк) фронтовий журналіст та фотограф, та Сергій Лисенко, фронтовий режисер-документаліст, напрацювання котрих переоцінити важко (адже активно працюють від самого початку війни) дають можливість формувати не тільки архів нашої спільної роботи, але й фіксувати для історії та як приклад для наслідування героїчну боротьбу Українських воїнів різних підрозділів та батальйонів. Багато їхніх напрацювань вже діють автономно у інформаційному просторі, також таким чином працюючи на пропаганду Української ідеї. Плануємо друкувати фронтову газету, котра після нашого виїзду з певного підрозділу передаватиметься із рук до рук, та ще довго нагадуватиме воїнам про конечну потребу любити Бога та Україну. Розуміючи гостру потребу розвивати даний напрямок роботи якомога ширше, ми створили та зареєстрували громадську організацію “Фронтова Капеланія Шлях Єднання”. Тож, розвиваючи структуру, намагаємося у співпраці з різними інформаційними ресурсами та патріотичними організаціями системно працювати і з різними прошарками Українського суспільства та воїнів різних підрозділів на бойових позиціях, інтенсивно сіяти зерно Любові, котрим є Слово Правди, тим самим активно сприяючи формуванню Українського суспільства у єдину монолітну Українську Родину. Адже ми пам’ятаємо одне з гасел воїнів УПА: - Спочатку листівка а потім гвинтівка! Чи як писала Леся Українка: - Слово, моя ти єдиная зброє…! Звісно що такий формат роботи потребує певного фінансування, тому фінансова підтримка побратимів та посестер у серцях котрих живе Україна та торжествує Дух Свободи, є просто життєво необхідна. Тільки формуючи міцну команду здобудемо повноцінну Перемогу. На моє глибоке переконання, кожен свідомий Українець сьогодні має обов’язок стати “апостолом Української Ідеї”, проголошувати слово “Української Правди” тим самим сприяючи торжеству Божої Правди на Українській землі, наближаючи Велику Перемогу та постання величної УССД (Української Соборної Самостійної Держави) під покровом Пресвятої Богородиці…! Амінь. СЛАВА ІСУСУ ХРИСТУ – СЛАВА УКРАЇНІ !!!

Микола Мединський (капелан Залізняк) (обговорення) 13:32, 24 вересня 2017 (UTC)

Наука дня.

Узалежнене суспільство не зможе побудувати незалежну державу:- ПОТРІБНО МІНЯТИСЯ !!! Микола Мединський (капелан Залізняк) (обговорення) 13:49, 24 вересня 2017 (UTC)

Наука дня.

Воїни УПА передали знамено боротьби за Держаність в наші руки:- Тож несімо його достойно до повної перемоги. Микола Мединський (капелан Залізняк) (обговорення) 14:48, 24 вересня 2017 (UTC)

Священик! Політичний діяч ! Президент!

Сьогодні день народження отця Августина Волошина. Священик, політик, президент Карпатської України.

Кожен раз коли ми наголошуємо на необхідності відстоювати Інтереси та Честь свого народу, то чуємо у відповідь позакулісні голоси: - Не вмішуйте сюди "брудну" політику.

То для початку:- Що ж таке політика ?

- Політика це мистецтво управління державою і суспільством, та діяльність з управління та керівництва суспільством на основі публічної влади.

А також:- Цілеспрямована діяльність, пов'язана з прийняттям відповідальних рішень у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами.

Тож хіба варто дивуватися що ані в житті Української Держави, ані в діяльності Українського суспільства немає порядку та позитивних зрушень.

А може проблема в тому що ми в Українській політиці тримаємо саме тих хто і робить її "брудною".

І натомість, замість щоб підтримати людей котрі готові формувати життя Держави та суспільства на засадах духовних та національних цінностей Навпаки вимагаємо від них:- Не вмішуйтесь, не піднімайте політичні питання, не личить, не годиться.

Така ж ситуація і у співвідносинах із іншими державами та народами.

Потрібно рішуче відстоювати інтереси Українського народу, ані на хвилю не вагаючись та не допускаючи навіть думки про прийняття рішення що може зашкодити інтересам України.

Але ж хіба те будуть робити люди котрі мають єдині цінності:- Розвиток свого бізнесу.

Більше того, дуже часто лобіюючи інтереси інших держав та народів, і то в багатьох випадках держав та народів налаштованих відкрито вороже до Української Державності.

Як поєднати життя духовного та державного діяча ? Тобто як на практиці повинна втілюватися Любов до Бога та України ?

Відповіддю є життя та діяльність о.Августина Волошина. Священика УГКЦ та президента Карпатської України.

-До політичної боротьби маємо іти організованим фронтом. Наша програма ясна і чітка. Нікому не хочемо робити кривди, хочемо, щоб у нашій країні запанувала правда, право й справедливість! Хочемо, щоб припинилася біологічна політика нищення всього, що є наше, українське. (о.А.Волошин)

Тож переосмисливши своє ставлення до духовних та національних цінностей, спільно відродимо достойне життя на Українській Землі.

Адже як говорив о.Августин: -Наша земля буде жити далі, бо це наша воля.(о.А.Волошин)

І пам'ятаймо повчальні слова президента Волошина: -Не нарікайте, що народ бідний, але робіть, щоби був культурний і тоді буде і матеріально щасливіший!

ВІРА ! ТРАДИЦІЯ ! ЧИН ! Ось справжня Програма, Шлях і Напрямок для побудови УССД (Українська Самостійна Соборна Держава)

СЛАВА ХРИСТУ - СЛАВА УКРАЇНІ !!!

Як не ми, то говоритиме каміння !!!

ЧАС ВЕЛИКОГО ПОСТУ – ЧАС ПРОЩЕННЯ І ПОКАЯННЯ !!! Прекрасний звичай церкви: напередодні Великого посту, підійти один до одного, і принісши покаяння, за всяку, навіть забуту образу – отримати щире, від серця прощення.

Тож у цей важкий для всіх нас час, час війни. Час коли біль втрат розриває наше серце, і ми іноді стаємо джерелом навіть безпричинної агресії, гніваємося, кричимо, іноді можливо допускаємося рукоприкладства до свого брата – знайдімо у собі сили і творімо покаяння, знайдімо сили і даруймо прощення.

Хочу попередньо дати відповідь тим, так званим “миротворцям”, що слідом за облудною кремлівською пропагандою, та їхньою лже-духовністю із двійними стандартами, пропагуватимуть прощення московитського загарбника, ординського грабіжника, холоднокровних вбивць із закривавленими руками.

-ПРОЩЕННЮ ПЕРЕДУЄ ПОКАЯННЯ !!!

Не може священик дати людині розрішення, до того моменту поки не відбувся акт покаяння. 

Тим більше неможе дати розрішення людині котра не кається за свій гріх, або тим-паче не визнає його.

Неможна людині дати те, що вона не сприймає, те,  чого вона не потребує.  «Не давайте священне собакам, ані не кидайте перел ваших перед свиньми, щоб не потоптали їх ногами, й обернувшись, вас не роздерли»( Мт.7.6.)

Як же бути нам, християнам -як очистити своє серце, водночас уникнувши подвійних стандартів ?

Як нам зараз ставитися до загарбника, московського агресора, північного вбивці, чи нашого східного сепаратиста-яничара ?

Давайте подивимося що нам говорить у такому випадку Христос, через святе євангеліє : “А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, ти придбав свого брата. 16 А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків. 17 А коли не послухає їх, скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, хай буде тобі, як поганин і митник!” (Мт. 18. 15-17.)

Хіба мало протягом віковічної історії, Український народ звертався до свого ката, намагаючись пробудити сумління, достукатися до здорового глузду, під шкарлупою московської, імперсько-сатанинської жорстокості та агресії намагаючись знайти християнську сутність.

Але все дарма, ані каяття, ані визнання своїх злочинів проти Українського народу та людства загалом, так і не відбулося. Хіба не збиралася світова спільнота сьогодення, намагаючись устами представників багатьох народів, свідчити про злочини та анексію Української землі. Намагаючись наголосити на недопустимості середньовічної, ординської жорстокості у центрі Європи в 21-столітті.

Але марні надії культурного світу, кровавий андрофаг із манією “народа богоносца”  продовжує будувати свій смертоносний “русскій мір”.

А невже не лунав голос церкви Христової із призивом до покаяння, приглушеним стогоном мучеників віри із Соловецьких островів, передсмертними стогонами помираючих дітей під час голодомору 33, пропікаючим поглядом із ікон у палаючих храмах, під ординське улюлюкання знавіснілих московських чекістів звертався Ісус закликаючи їх до покаяння, намагаючись віднайти хоча-б промінчик Божого світла у зачерствілій душі, душі що зробивши свій вибір, відійшла від Божої правди, стала на служіння сатані, несучи у світ кров , сльози і смерть.

Такі злочини не простяться ні в цьому віці, ні в майбутньому - аж до тих пір, поки не творитимуть перед цілим світом акт покаяння, покаяння за злочини вбивства, знищення цілих дрібних народів, за загарбання чужих земель, за спалені храми – покаяння за злочини кровавої московської імперії, що немов ракова пухлина, на протязі столітть, розростається знищуючи все світле, добре, живе, на своєму шляху.

Все що нам залишається, це благати Господа щоб навернув їх до покаяння.

НЕПОХИТНО БОРОНИТИ ПРВДУ БОЖУ, СВІЙ НАРОД, БОРОНИТИ УКРАЇНСЬКУ ЗЕМЛЮ...

І ЗВІСНО ЩО ГОВОРИТИ ПРАВДУ, ЩОБ ПО МАКСИМУМУ "ВІДКРИТИ ОЧІ" ЯК УКРАЇНСЬКОМУНАРОДУ ТАК І СВІТОВІЙ СПІЛЬНОТІ, ВІДКРИТИ ОЧІ НА ІСТОРИЧНУ ПРАВДУ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ.

КОЖЕН СВІДОМИЙ УКРАЇНЕЦЬ МАЄ СТАТИ "АПОСТОЛОМ" УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВДИ, ЩОБ ПОСПРИЯТИ ТОРЖЕСТВУ БОЖОЇ ПРАВДИ НА НАШІЙ ЗЕМЛІ.

Слава Ісусу Христу – Слава Україні !!! ________________________________________ Для підтримки у капеланському служінні.

4149625809834383 Приватбанк Мединський Микола Васильович

ХТО МАЄ ВУХА- НЕХАЙ СЛУХАЄ

МІЙ ДОПИС ТРЬОХРІЧНОЇ ДАВНИНИ -ТА ЧИ ЗМІНИЛОСЯ ЩОСЬ СУТТЄВО ЗА ЦЕЙ ЧАС ?...

-ХТО МАЄ ВУХА СЛУХАТИ- НЕХАЙ СЛУХАЄ...(Мт.11:15)

У суспільстві знову активніше обговорюють тему Мінських домовленостей. Оцінки різні , та реалії їх ефективності незмінні: -Забезпечити негайне двостороннє припинення застосування зброї:-Читаємо у першому пункті домовленостей за 5 вересня. -Виведення всіх іноземних найманців із зони конфлікту як з одного, так і з іншого боку:-Наголошує 9 пункт за 20 вересня.

Ці, та інші пункти домовленостей надзвичайно важливі, як для миру і стабілізації в Україні ,так і для безпеки світової спільноти загалом.

Але реальність абсолютно протилежна:- Це кровопролиття під Дебальцево, це простягання імперсько-шовіністичних щупалець до Маріуполя, це повсякденні обстріли наших позицій, де гинуть наші діти.

Ще у 1862 році сказкав Отто фон Бісмарк, посол Пруссії у Санк-Петербурзі сказав наступні слова: - Угоди з Росією не варті й паперу  на якому написані.

Практика сьогодення показує що з тих часів нічого не змінилося.

Ідеологія московина, ідеологія брехні, загарбництва та підлого крутійства.

-Батько брехні є диявол (Ів.8:44) Говорить Христос.

А хіба може щось спільне бути добром і злом, між правдою і брехнею, хіба можуть бути домовленості між Христом і сатаною?

До речі коли Ісус приходить до храму і бачить торговців, то він не іде з ними на «мирні перемовини», не проповідує їм, а взявши в руки бич, (тогочасна холодна зброя) перевертаючи столи та б'ючи їх, виганяє із храму зі словами:- Ідіть звідси і неосквернюйте дім Отця мого.(Ів.2:16)

Чому Христос не проповідує, не переконує ?

Є люди котрі не розуміють іншої мови , крім мови сили. -Не кидайте перла свиням під ноги.(Ів.7:6) Вчить нас Ісус.

І всі сьогоднішні домовленості ,всі зусилля представників ОБСЄ, та світової спільноти, являються перлами кинутими під ноги імперської свині, що брехливо рохкаючи втоптує його у московсько-шовіністичне болото.

Тож тільки повне усвідомлення цієї небезпеки котру несе московська агресія не тільки для України, але і для європи та всієї світової спільноти загалом (агресивна московська імперія немов ракова пухлина на тілі планети Земля, століттями проливає кров багатьох народів) допоможе нам, обєднавши зусилля, спільно побороти зло, приборкати скаженого, зсатанілого "московського медведя".

Слава Ісусу Христу – Слава Україні !!! ________________________________________ Для підтримки у капеланському служінні.

4149625809834383 Приватбанк Мединський Микола Васильович

1. ВЕРВИЦЯПЕРЕМОГИ
2. ШЛЯХЄДНАННЯ

За мною іде сильніший

ЗА МНОЮ ІДЕ СИЛЬНІШИЙ...

(Євангеліє свята Усікновення Чесної глави Івана Предтечі Мр.6,14-30.)

-Цар Ірод лютуючи, дає наказ відтяти голову Івану Хрестителю. Як кроваву жертву своїм імперським амбіціям та особистим інтересам.

-Пройшло понад дві тисячі років, але "Ірод продовжує лютувати". Московська імперія провжує "рубати голови", Василь Стус, сотні тисяч вбитих і замордованих в Сибірах, Соловках, під час сучасної війни на Донбасі.

-Продовжуються "кроваві жнива", жертвою котрих стають ті хто голосно поетичним словом, своєю активною суспільно-громадською позицією а чи зі зброєю у руках намагаються зламати шовіністично- імперський апетит московії, наголошуючи їм що:- Не годиться володіти тим, що їм не належить.

-Іродіяда нашіптує царю:- Хочу, щоб ти дав мені негайно на полумиску голову Івана Христителя.(Мр.24;25)

-Скількох же патріотів, борців та їхніх сімей було знищено окупаційним радянським режимом внаслідок "нашіптувань" запроданців, сексотів та "стрибків" ?

-А долі та кар'єри скількох же патріотів та тих зто міг принести багато користі для розвитку церкви Христової та Української Держави, були зруйновані "чорною заздрістю" та "нашіптуванням" в середині суспільства ?

-Іродіяда продовжує свої "криваві танці". Ірод лютує сіючи смерть.

-Але- за Хрестителем прийшов Христос. -За мною іде Сильніший за мене, у Якого я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його.(Мк.1;7) -Котрий зруйнувавши владу смерті, збудував Царство Життя, утвердив Святу Церкву.

-Натомість сотень знищених борців, приходять тисячі наступних, щотрі за прикладом Спасителя, зруйнують зазіхання імперії зла. Чином ревної боротьби во Ім'я Правди, утвердять Українську Державу. АМІНЬ. СЛАВА ХРИСТУ-СЛАВА УКРАЇНІ ! капелан Микола Мединський. 11.09.19.р.Б. Мединський (обговорення) 23:54, 15 вересня 2019 (UTC)