Оксид заліза(II)
Оксид заліза(II) | |
---|---|
Систематична назва | Залізо(II) оксид |
Інші назви | монооксид заліза |
Ідентифікатори | |
Номер CAS | 1345-25-1 |
Номер EINECS | 215-721-8 |
ChEBI | 50820 |
SMILES | O=[Fe][1] |
InChI | InChI=1S/Fe.O |
Номер Гмеліна | 13590 |
Властивості | |
Молекулярна формула | FeO |
Молярна маса | 71,844 г/моль[2] |
Зовнішній вигляд | чорний порошок |
Густина | 6,0 г/см³[2] |
Тпл | 1377 °C[2] |
Розчинність (вода) | нерозчинний |
Розчинність (кислоти) | розчинний |
Термохімія | |
Ст. ентальпія утворення ΔfH 298 |
-272,0 кДж/моль |
Пов'язані речовини | |
Інші аніони | карбонат заліза(II) |
Інші катіони | оксид заліза(III) |
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
Інструкція з використання шаблону | |
Примітки картки |
Окси́д залі́за(II), мо́ноокси́д залі́за — неорганічна сполука, оксид заліза складу FeO. Являє собою порошок чорного кольору. FeO можна одержати відновленням оксиду заліза(III) монооксидом вуглецю при температурі 500 °С.
Природний оксид FeO належить до залізних руд. Він поширений у вигляді мінералу магнетиту (подвійний оксид FeO·Fe2O3), в'юститу FeO, а також у складі карбонату заліза FeCO3, яким є мінерал сидерит.
FeO являє собою чорний порошок, нерозчинний у воді.
Сполука є антиферомагнетиком з температурою Нееля 188 °К. Оксид заліза є нестехіометричною сполукою, зокрема, у проміжку температур 1360–1425 °C його склад описується як Fe0,947O-FeO1,2.
FeO отримують відновленням оксиду заліза(III), наприклад, воднем або оксидом вуглецю CO:
- (утворюються домішки Fe3O4)
- (нижче 500 °C утворюються домішки Fe3O4)
Іншим способом є термічне розкладання оксигеновмісних сполук заліза(II) без доступу кисню:
Оксид заліза(II) не взаємодіє з водою, при невеликому нагріванні окиснюється до Fe2O3 (утворюється суміш FeO·Fe2O3), а на вологому повітрі утворюються гідрати оксиду Fe(III) (т.зв. іржа):
- (утворюються домішки Fe3O4)
При нагріванні без доступу кисню, сполука диспропорціонує на залізо та Fe3O4:
FeO проявляє слабкі амфотерні властивості, із значною перевагою осно́вних. Він легко взаємодіє з кислотами, а також сплавляється із лугами з утворенням феритів:
Оксид відновлюється воднем та коксом до заліза:
- CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
- Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1966. — Т. 2. — 833 с. (рос.)
- Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : "Мир", 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)
- Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
- Химический энциклопедический словарь / И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)