Перейти до вмісту

Оксид заліза(II)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Оксид заліза(II)
Систематична назва Залізо(II) оксид
Інші назви монооксид заліза
Ідентифікатори
Номер CAS 1345-25-1
Номер EINECS 215-721-8
ChEBI 50820
SMILES O=[Fe][1]
InChI InChI=1S/Fe.O
Номер Гмеліна 13590
Властивості
Молекулярна формула FeO
Молярна маса 71,844 г/моль[2]
Зовнішній вигляд чорний порошок
Густина 6,0 г/см³[2]
Тпл 1377 °C[2]
Розчинність (вода) нерозчинний
Розчинність (кислоти) розчинний
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo
298
-272,0 кДж/моль
Пов'язані речовини
Інші аніони карбонат заліза(II)
Інші катіони оксид заліза(III)
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Окси́д залі́за(II), мо́ноокси́д залі́за — неорганічна сполука, оксид заліза складу FeO. Являє собою порошок чорного кольору. FeO можна одержати відновленням оксиду заліза(III) монооксидом вуглецю при температурі 500 °С.

Поширення у природі

[ред. | ред. код]
Мінерал сидерит

Природний оксид FeO належить до залізних руд. Він поширений у вигляді мінералу магнетиту (подвійний оксид FeO·Fe2O3), в'юститу FeO, а також у складі карбонату заліза FeCO3, яким є мінерал сидерит.

Фізичні властивості

[ред. | ред. код]

FeO являє собою чорний порошок, нерозчинний у воді.

Сполука є антиферомагнетиком з температурою Нееля 188 °К. Оксид заліза є нестехіометричною сполукою, зокрема, у проміжку температур 1360–1425 °C його склад описується як Fe0,947O-FeO1,2.

Отримання

[ред. | ред. код]

FeO отримують відновленням оксиду заліза(III), наприклад, воднем або оксидом вуглецю CO:

(утворюються домішки Fe3O4)
(нижче 500 °C утворюються домішки Fe3O4)

Іншим способом є термічне розкладання оксигеновмісних сполук заліза(II) без доступу кисню:

Хімічні властивості

[ред. | ред. код]

Оксид заліза(II) не взаємодіє з водою, при невеликому нагріванні окиснюється до Fe2O3 (утворюється суміш FeO·Fe2O3), а на вологому повітрі утворюються гідрати оксиду Fe(III) (т.зв. іржа):

(утворюються домішки Fe3O4)

При нагріванні без доступу кисню, сполука диспропорціонує на залізо та Fe3O4:

FeO проявляє слабкі амфотерні властивості, із значною перевагою осно́вних. Він легко взаємодіє з кислотами, а також сплавляється із лугами з утворенням феритів:

Оксид відновлюється воднем та коксом до заліза:

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Iron(II) oxide
  2. а б в За тиску 101,3 кПа

Джерела

[ред. | ред. код]
  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5. (англ.)
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1966. — Т. 2. — 833 с. (рос.)
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : "Мир", 1972. — Т. 2. — 871 с. (рос.)
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0. (рос.)
  • Химический энциклопедический словарь / И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энциклопедия, 1983. — 792 с. (рос.)