Магнетит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Магнетит
Magnetite.jpg
Хімічна формула Fe²⁺Fe³⁺₂O₄
Ідентифікація
Сингонія Гранецентрована кубічна ґратка
Твердість за шкалою Мооса 5,5—6
Питома вага 5,2
Мікрофотографії структур магнетитових залізистих кварцитів (Валявкінське родовище, Криворізький басейн): х100, світло-сірий колір — магнетит, темно-сірий — кварц, силікати, білий — гематит, чорний — пори; а) ситовидна структура магнетиту з дрібними включеннями кварцу; б) дисперсна вкрапленість магнетиту в кварцовому шарі; в) агрегати магнетиту з реліктами гематиту; г) мікрошари магнетиту, що утворюють мікроскладки

Магнети́т[1] або магні́тний залізня́к[2] — мінерал заліза класу оксидів та гідрооксидів.

Загальний опис[ред.ред. код]

Формула: FeFe2O4. Містить (%): FeO — 31,0; Fe2O3 — 69,0. Склад і властивості мінливі і залежать від умов утворення. Домішки: Ti, Mg, Al, V, Cr, Ni, Co, Mn, Ge. Сингонія кубічна. Густина 5,175. Твердість 6,0-6,5. Колір чорний. Блиск напівметалічний. Непрозорий. Форми виділення — дрібнозерниста суцільна маса, дрібна вкрапленість, кристали октаедричні, рідше ромбододекаедричні, дуже рідко кубічні. Деякі зразки мають полярність і самі є природними магнітами.

Магнетит має такі магнітні властивості: точка Кюрі Θ = 578оС; намагніченість насичення Js = 451—454 кА/м; коерцитивна сила Hc = 1,6 кА/м; початкова питома магнітна сприйнятливість χ = (0,18 — 1,28)∙10−2 м3/кг.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Зустрічається у вигляді дрібних зерен як акцесорний мінерал у всіх типах вивержених порід. Має кубічну сингонію. Кристали октаедричної форми. Частіше спостерігається у вигляді зернистих або зливних мас. Досить стійкий до атмосферної дії, накопичується в річкових і прибережно-морських розсипах, утворюючи родовища типу «чорних пісків». Рідкісніший у високотемпературних гідротермальних жилах, дуже характерніший для контактно-метаморфічних родовищ. Часто утворюється в результаті перекристалізації порід при регіональному метаморфізмі. Природна суміш магнетиту з корундом називається наждаком. Це другий по важливості (після гематиту) рудний мінерал заліза.

Зустрічаються сфероліти діаметром до 10 см, дендрити до 10 см довжиною (магнетитові лави Лако, Чилі), волокнисті та сажисті виділення, коломорфні нирковидні агрегати, ооліти. Відомі псевдоморфози магнетити за гематитом, хризотил-азбестом, перовськітом і ін. Зустрічається у контактових та магматитових родовищах, а також як акцесорний мінерал у вивержених і метаморфічних породах. Цінна залізна руда.

Промислові родовища[ред.ред. код]

Промислові родовища магнетиту пов'язані з магматичними породами габрової і габро-піроксеніт-дунітової формацій; з сієнітами; з ультраосновними лужними породами і карбонатитами; з контактово-метасоматичними утвореннями; з траппами, вулканогенно-осадовими породами.

Найбільші родовища магнетиту метаморфогенні, пов'язані із залізистими кварцитами (в Україні — Криворізький басейн; у РФ — Курська магнітна аномалія, Оленегірське родовище, Кольський п-ів; Костомукшське родовище, Карелія; родовища Канади, Бразилії, Венесуели, району Верхнього озера у США).

Крупні промислові родовища магнетиту в Кируні (на півночі Швеції) вважаються магматичними утвореннями сегрегацій. Найважливіші родовища магнетиту є в Норвегії, Україні (Криворізький залізорудний басейн) і в США (гори Адірондак — штат Нью-Йорк, а також в штатах Нью-Джерсі і Юта). У Росії магнетитне родовища розташовані в районі Курської магнітної аномалії, в Карело-Кольському регіоні, на Уралі і в Сибіру.

Збагачення і використання[ред.ред. код]

Основний метод збагачення — мокра магнітна сепарація в слабкому полі. Комбіновані схеми збагачення (магнітно-гравітаційні, випально-магнітні, магнітофлотаційні і ін.) застосовуються для комплексних, титаномагнетитових, а також бідних руд.

Магнетит використовується в процесах збагачення корисних копалин як обважнювач для приготування магнетитової суспензії — важкого середовища для гравітаційного збагачення.

Назва[ред.ред. код]

Син. — магнітний залізняк, зігельштейн, руда залізна магнітна.

Походження назви «магнетит» точно не встановлено. За одною з версій, походить від назви гори Магнезія поблизу міста Ізмір у Туреччині. Згідно з Плінієм Старшим — від імені легендарного грецького пастуха Магнеса, який нібито відкрив цей мінерал на горі Іда в Греції[3].

Різновиди[ред.ред. код]

  • магнетит алюмініїстий (магнетит, який містить до 15 % Al2O3);
  • магнетит ванадіїстий (магнетит, який містить до 5 % VO4);
  • магнетит звичайний (зайва назва магнетиту);
  • магнетит магнезіальний (те саме, що і магнетит магніїстий);
  • магнетит магніїстий (магнетит з магматичних, багатих на магній порід і продуктів фумарол, в якому Mg>Fe);
  • магнетит марганцевистий (магнетит, який містить до 6,3 % Mn); магнетит нікелистий (магнетит, який містить до 1,18 % NiO);
  • магнетитомаггеміт (мінерал, проміжний за складом між магнетитом і маґгемітом); магнетитоплюмбіт (магнетоплюмбіт);
  • магнетит пилоподібний (агрегати магнетиту, які складаються з пиловидних індивідів);
  • магнетит твердий (щільні агрегати магнетиту);
  • магнетит титановий (магнетит, який містить до 7,5 % TiO2); магнетит титано-залізистий (те саме, що і магнетит титановий);
  • магнетит хромистий (магнетит, який містить до 12,3 % Cr2O3).

У культурі[ред.ред. код]

  • У романі-казці М. М. Носова «Незнайко на Місяці» від взаємодії магнетиту з шматком особливої місячної породи («місячним каменем») виникала штучна невагомість — у радіусі кількох десятків метрів.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]