Сидерит
Сидерит | |
---|---|
друза кристалів сидериту | |
Загальні відомості | |
Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
IMA-номер | IMA1962 s.p. |
Абревіатура | Sd[2] |
Хімічна формула | FeCO3 |
Клас мінералу | карбонати |
Nickel-Strunz 10 | 5.AB.05[3] |
Генезис | осадовий, гідротермальний |
Ідентифікація | |
Колір | Жовтий, жовтувато-сірий, буро-сірий, буро-жовтий, чорний |
Форма кристалів | ромбоедри сплощені; грані кристалів лінзоподібно зігнуті |
Сингонія | тригональна сингонія |
Спайність | досконала по ромбоедру (1011) |
Твердість | 4—4,5 |
Блиск | скляний |
Колір риси | безбарвна, у змінених (лімонітізірованих) зразків - бура, чорна (у разі домішки оксидів марганцю) |
Густина | 3,70—3,96 |
Розчинність | інтенсивно розчиняється в підігрітій соляній кислоті |
Оптичні властивості кристалів | |
Показник заломлення | 1,57-1,633 |
Інші характеристики | |
Плавкість | не плавиться, стає тріщинуватим, буріє і чорніє (унаслідок окислення заліза) |
Названо на честь | залізо (давньогрецька мова)[3] |
Особливі характеристики | крихкий |
Сидерит у Вікісховищі |
Сидери́т (грец. ςιδερος — залізо) — мінерал, карбонат заліза.
Етимологія та історія[ред. | ред. код]
Назва — від давньо-грецької σίδηρος «сидерос» — залізо (австрійський геолог Вільгельм Гайдінгер, 1845).
Але так як сидерит — один з найважливіших компонентів залізних руд, то з його обробкою, почалася залізна доба в історії людства. У різних культурах відбулося це в різний час.
Синоніми: бемеленіт, гірит, руда біла залізна, сферосидерит, флінц, халібіт, шпат залізний. Старі українські назви сидериту — крицяк, желізинець, скалинець залізний.
Загальний опис[ред. | ред. код]
Хімічна формула: FeCO3, у великих скупченнях — важлива руда заліза, оскільки в складі мінералу до 48 % заліза і нема сірки і фосфору.
Склад (%): FeO — 61,1 %; CO2 — 37,9. В родохрозиті Fe заміщується Mn, в магнезиті — Mg. Пов'язаний безперервними ізоморфними рядами з магнезитом і родохрозитом. За вмістом MgCO3 виділяють різновиди: сидероплезит (до 30 %), пістомезит (30-50 %). Сидерит, що містить Mn — олігоніт. Може містити ізоморфні домішки Са (до 12 % СаО), Со (до 9 %) і Zn (до 7,7 %, Zn-олігоніт).
Поширений мінерал гідротермальних свинцево-цинкових та мідних сульфідних жил, карбонат заліза острівної будови. Хімічна формула: Fe[CO3]. Сингонія тригональна. Дитригонально-скаленоедричний вид. Структура типу кальциту. Спайність довершена по ромбоедру. Густина 3,7-3,9. Тв. 3,5-5,0. Зустрічається у вигляді кристалів — найчастіше ромбоедричних з викривленими гранями, рідше від тонко- до товстотаблитчастих, призматичних, скаленоедричних, а також у вигляді масивних зернистих аґреґатів. Поширені розщеплені, скручені (сідлоподібні) кристали. У осадових породах утворює приховано-кристалічні землисті аґреґати, конкреції з домішкою глинистих мінералів і водних оксидів заліза. Колір жовтувато-білий, сіруватий, червонувато-коричневий, блідо-зелений, іноді білий. Риса біла або ясно-жовта. Блиск скляний. Прозорий, іноді просвічує. Злом нерівний до раковистого. Крихкий. Часто присутній в рудах гідротермальних жильних родовищ різних типів: срібних, срібно-поліметалічних, олов'яних.
Сидерит — один з головних мінералів оолітових залізистих осадів (утворюється при діагенезі за рахунок залізистих хлоритів). Утворюється також як метасоматичний мінерал у вапняках і серед осадових комплексів та при руйнуванні силікатів заліза у відновних умовах.
Супутні мінерали: каситерит, кріоліт, ґаленіт, сфалерит, пірит, халькопірит, магнетит, хлорит, анкерит, лімоніт, гематит. Сидерит зустрічається в жильних родовищах свинцево-цинкових і мідних руд разом з піротином, халькопіритом, анкеритом, іноді утворює скупчення карбонатного залізняку. Сидерит присутній практично у всіх різновидах окиснених залізистих кварцитів в більшій або меншій кількості і є мінералом, що створює руду в сидеритизованих різновидах кварцитів.
Прикладом прояву сидериту можуть бути сидеритизовані різновиди залізистих кварцитів Лебединського та Стойленського родовищ залізних руд Курської магнітної аномалії (КМА). На КМА виділяють дві ґенерації сидериту: метасоматичний сидерит першої ґенерації заповнює порові порожнини і заміщає мартит, кварц, силікати. Заміщення кварцу сидеритом починається з периферії зерен до центру. При метасоматичному заміщенні мартиту сидеритом спостерігається зональна будова — центральна частина — незмінні релікти магнетиту, проміжна зона — сидерит, зовнішня оболонка — мартит. Друга генерація сидериту виконує тріщини і порожнини. Розміри іформа аґреґатів і зерен сидериту різна — від мікрокристалічних скупчень до крупних ідіоморфних кристалів.
Розповсюдження[ред. | ред. код]
Родовища та прояви: Зігерланд, Гессен, Гарц (ФРН), Штирія (Австрія), Шотландія, Південний Уельс, Йоркшир (Велика Британія), Південний Урал (РФ), шт. Пенсільванія, Іллінойс, Індіана, Кентуккі, Західна Вірджинія (США).
В Україні деяке значення має у Керченському залізорудному басейні (болотні руди); не експлуатовані поклади сидериту є в Карпатах (поблизу Рахова) і на Донбасі.
Наочним прикладом прояву сидериту можуть бути сидеритизовані різновиди залізистих кварцитів Лебединського та Стойленського родовищ залізних руд Курської магнітної аномалії (КМА). На КМА виділяють дві ґенерації сидериту: метасоматичний сидерит першої ґенерації заповнює порові порожнини і заміщає мартит, кварц, силікати.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Сидерит, Мінас-Жерайс, Бразилія (5 x 3.2 мм)
-
Зкам'янілі рештки на сидеритовій конкреції, нижній карбон
Різновиди[ред. | ред. код]
Розрізняють:
- Сидерит болотний (сидерит, який утворюється в торф'яних болотах разом з торфом, кальцитом і вівіанітом),
- Сидерит вуглистий (сидерит з осадових порід; утворює темнозабарвлені верстви в сланцюватій глині, тісно пов'язаний з вугільними відкладами),
- Сидерит глинистий (сидерит у вигляді конкрецій, а також дрібнозернистих або щільних аґреґатів; зустрічається в глині або в глинистих сланцях),
- Сидерит кальціїстий або кальцієвий (1. різновид сидериту, що містить до 12 % СаО; 2. ізоморфна суміш кальциту та сидериту; син. — сидеродот (Fe, Ca)CO3),
- Сидерит кобальтистий (різновид сидериту, що містить до 9 % СоО), С. магніїстий (різновид сидериту з родовища Блека, Норвегія, який містить понад 11,7 % MgO),
- Сидерит манґанистий (1. різновид сидериту, що містить до 25 % MnO; 2. ізоморфна суміш сидериту і родохрозиту; син. — манґаноплезит, манґаносферит, манґаносидерит, олігоніт, олігонсидерит, томаїт),
- Сидерит цинковистий (різновид сидериту, що містить понад 0,5 % ZnO).
Збагачення і використання[ред. | ред. код]
З руд сидерит вилучають разом з іншими оксидами заліза шляхом промивання, збагачення у важких суспензіях, відсадки і збагачення на концентраційних столах, а також випалення з подальшою магнітною сепарацією.
Сидерит — важливий мінерал залізняку. Крім металургійної цінності використовується як обважнювач бурових розчинів. Карбонатні обважнювачі рекомендуються для підвищення густини розчинів у випадку цементування свердловин в межах продуктивних пластів. Це дає змогу шляхом кислотних оброблень частково усунути шкідливий вплив кольматації продуктивного пласта твердою фазою тампонажного розчину.
Інше[ред. | ред. код]
- Сидерит — Кварц сапфіровий (C.C.Leonhard, 1821).
- Сидерит — Застаріла назва лазуліту (K.Moll, 1799).
- Сидерит — Застаріла назва фармакосидериту (T.Bergmann, 1854).
- Сидерит — Зайва назва рогової обманки (Pinkerton, 1811).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Сидерит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Сидерит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Palache, C., H. Berman, and C. Frondel (1951) Dana’s system of mineralogy, (7th edition), v. II, 167–171.
- Deer, W.A., R.A. Howie, and J. Zussman (1962) Rock-forming minerals, v. 5, non-silicates, 272–277; Chang, L.L.Y., R.A. Howie, and J. Zussman (1996) Rock-forming minerals, (2nd edition), v. 5B, non-silicates, 163–177.
- Effenberger, H., K. Mereiter, and J. Zemann (1981) Crystal structure refinements of magnesite, rhodochrosite, siderite, smithsonite, and dolomite, with discussion of some aspects of the stereochemistry of calcite type carbonates. Zeits. Krist., 156, 233–243.
Посилання[ред. | ред. код]
- Сидерит // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Сидерит в базі webmineral.com (англ.)