Карпов Олександр Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Олександр Карпов)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карпов Олександр Миколайович
Народився1 грудня 1949(1949-12-01)[1] (74 роки)
Терещенки, Білопільський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьполітик
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна
Науковий ступінькандидат історичних наук
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна
ЧленствоВерховна Рада України IV скликання і Верховна Рада України III скликання
Посаданародний депутат України[2], народний депутат України[3], народний депутат України[4], спеціальний гість Парламентської асамблеї Ради Європиd[5] і представник Парламентської Асамблеї Ради Європи[5]
ПартіяНародно-демократична партія
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Карпов Олександр Миколайович — український політик. Народився 1 грудня 1949 р. (село Терещенки, Білопільський район, Сумська область); Кандидат історичних наук, доцент; колишній народний депутат України.

Біографія

[ред. | ред. код]

Батько Микола Андрійович (1925) — колгоспник; мати Антоніна Олексіївна (1925–1984) — колгоспниця; дружина Тетяна Борисівна (1952).

Освіта

[ред. | ред. код]

Харківський державний університет (1973), історик, викладач історії та суспільствознавства; аспірантура там же.

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

03.2006 кандидат в народні депутати України від Народного блоку Литвина, № 75 в списку.

Народний депутат України 4-го скликання 04.2002-04.2006 від блоку «За єдину Україну!», № 17 в списку. Член фракції «Єдина Україна» (05.-06.2002), уповноважений представник фракції НДП (06.2002-11.2003), позафракційний (11.2003-02.2004), член групи «Демократичні ініціативи» (02.-05.2004), уповноважений представник групи «Демократичні ініціативи — Народовладдя» (05.-09.2004), член групи «Демократичні ініціативи» (09.2004-09.2005), позафракційний (09.-12.2005), член групи Народного блоку Литвина (з 12.2005); член Комітету у закордонних справах (з 06.2002).

Народний депутат України 3-го скликання 03.1998-04.2002 від НДП, № 14 в списку. На час виборів: народний депутат України, член НДП. Заступник голови фракції НДП (05.1998-05.1999), голова фракції НДП (з 05.1999); член Комітету з питань регламенту, депутатської етики та організації роботи ВР України (з 07.1998).

Народний депутат України 2-го скликання з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Ленінський виборчій округ № 373, Харківська область, висунутий виборцями. Член Комісії з питань науки та народної освіти, з 12.1996 — член Комітету з питань державного будівництва, діяльності рад і самоврядування. Член групи «Конституційний центр».

Член Конституційної Комісії від ВР України, голова секції з питань громадянського суспільства та держави (11.1994-1996).

Заступник голови Народно-демократичної партії з питань організаційно-партійної роботи (11.1998-12.2000), перший заступник голови НДП (12.2000-12.2002); член політвиконкому і Політради НДП (02.1996-2003).

Радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (05.1998-12.1999, 07.2001-11.2002).

Позаштатний радник Президента України (до 01.2005).

Член Постійної делегації ВР України в ПАРЄ (06.2002-05.2006).

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Був завідувачем кафедри політичного менеджменту, професором Академії муніципального управління.

Автор близько 50 наукових статей, монографії; співавтор 3 підручників.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Почесна грамота Кабінету Міністрів України (07.1999, 11.2001).

Орден «За заслуги» III ст. (08.1999).

Світогляд

[ред. | ред. код]

"Бісмарк жартував, звертаючись до пророків комуністичного майбутнього: якщо ви хочете побудувати соціалізм у якійсь країні, то знайдіть таку, якої вам не жаль. Саме тому ми не будуємо того самого соціалізму. в Україні. І не будемо також, прорубувати вікно у Європу, бо сама історична доля поселила нас у Європі. Але ми хочемо бути там не лише територіально, а й по суті. Ми стали на шлях створення правової держави, дієвої соціально-орієнтованої ринкової економіки, а це означає, що місце України таки в цивілізованій системі європейських координат, а не серед примар учорашнього дня, які ще блукають тією ж Європою. І не лише ми повинні пам'ятати, що ми не одні у світі, а й світ повинен зважати на нас і рахуватися з нами. Хоча б тому, що без вільної, незалежної демократичної Української держави неможливе мирне і демократичне життя європейської спільноти", - цитату взято з книжки Ігоря Шарова.[6]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://pace.coe.int/en/members/4455
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=2
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  4. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  5. а б http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=4455
  6. Ігор Шаров. 100 сучасників: роздуми про Україну. — К.: АртЕк, 2004. ISBN 966-505-163-6 (укр.)

Посилання

[ред. | ред. код]