Оленич-Гнененко Олександр Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оленич-Гнененко Олександр Павлович
Народився 30 серпня 1893(1893-08-30)
Кегичівка, Кегичівський район, Харківська область
Помер 13 березня 1963(1963-03-13) (69 років)
Ростов-на-Дону, РРФСР, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність перекладач, поет
Alma mater Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
Нагороди
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Орден Трудового Червоного Прапора Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Оленич-Гнененко Олександр Павлович (1893, Кегичівка — 1963) — російськомовний поет, письменник, перекладач.

Життєпис[ред. | ред. код]

Олександр Оленич Гнененко народився у Кегичівці. Його сім'я відзначалася схильністю до літератури — його батько Павло Оленич-Гнененко писав до харківської преси критичні нариси та літературні оповідання, дядько Петро Оленич-Гнененко писав українською та російською мовами.

Вищу освіту Олександр Оленич-Гнененко здобув екстерном у Харківському університеті, під час Громадянської війни у Росії пристав до «червоних», опинився у Західному Сибіру, де почав писати. Невдовзі переїхав до Ростова-на-Дону, де прожив більшу частину життя та помер.

Творчість[ред. | ред. код]

Олександр Оленич-Гнененко писав вірші та прозу, проте найбільшу відомість здобув як перекладач. Особливо відомий його переклад Люіса Керола (витримав три перевидання). Оленич-Гнененко також перекладав з української мови, зокрема Тараса Шевченка.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Век перевода [1]