Олів'є Брузе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Rugby
Олів'є Брузе
фр. Olivier Brouzet
Особові дані
Дата народження 22 листопада 1972(1972-11-22) (51 рік)
  Безьє, Франція
Зріст 200 см
Вага 117 кг
Позиція замок
Юнацькі клуби

 ????—1990
Франція Сессан
Франція Гренобль
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (очки)
1990—1996
1996—2000
2000—2002
2002—2004
2004—2005
Франція Гренобль
Франція Бордо-Бегль Жиронда
Англія Нортгемптон Сейнтс
Франція АСМ Клермон Овернь
Франція Стад Франсе



27 (5)[1]
27 (10)[2]
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (очки)
1994—2003 Франція Франція 72 (10)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.


Олів'є Брузе (фр. Olivier Brouzet; 22 листопада 1972, Безьє) — французький регбіст, зазвичай грає на позиції замок.

Спортивна кар'єра[ред. | ред. код]

У 1990 році Олів'є почав грати за команду Гренобль. Разом з командою Брузе виграв чемпіонат Франції сезону 1992—1993. Гренобль переміг Кастр з рахунком 14:11[3].

6 вересня 1994 він зіграв свою першу гру проти Барбаріанс Франсе (Barbarians français) на стадіоні Шарлеті в Парижі (35:18).

У 1996 році він перенісся до Бордо-Бегль Жиронда, де він залишався протягом чотирьох сезонів. Потім він провів два сезони в англійському клубі Нортгемптон Сейнтс перед поверненням до Франції.

У листопаді 2004 року він був обраний другий і останній раз Французькими Варварами (Барбаріанс Франсе), щоб виступити проти збірної Австралії на стадіоні Жан-Буен[4]. Варвари програли 15:45[5].

Олів'є Брузе є сином Іва Брузе, французького легкоатлета. Він одружився з Валері Брузе — колишньою гандболісткою, яка виступала в Д1.

Тепер він працює в Бордо-Бегль директором з розвитку.

Досягнення[ред. | ред. код]

Топ 14

  • Фіналіст: 1993

Кубок Хайнекен

  • Фіналіст: 2005

Великий шолом

  • Переможець: 1998, 2002

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Olivier Brouzet. www.cybervulcans.net. Процитовано 5.12.2012.
  2. Brouzet Olivier. www.itsrugby.fr. Процитовано 5.12.2012.
  3. Nicolas Lavalée. Parc des Princes, Paris, 5 juin 1993. www.lnr.fr. Архів оригіналу за 25 квітня 2015. Процитовано 24.10.2012.
  4. Les Barbarians trop tendres. www.ladepeche.fr. Процитовано 11.11.2016.
  5. Barbarian Rugby Club vs Australie. www.barbarianrugbyclub.com. Архів оригіналу за 24.12.2016. Процитовано 11.11.2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Richard Escot та Jacques Rivière, Un siècle de rugby, Calmann-Lévy,‎ 17.11.2010, 13-та едиція., с. — 480 (ISBN 978-2-7021-4118-2)