Оптична томографія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Опти́чна томогра́фія (ОТ) — різновид томографії, який використовує для візуалізації оптичне (лазерне) випромінювання, головним чином інфрачервоного, а також видимого діапазонів.

Однак, на відміну від рентгенного, взаємодія оптичного випромінювання з середовищем має складніший характер: окрім процесу поглинання присутні процеси розсіювання, заломлення та відбиття тощо. Це, з одного боку, дуже ускладнює завдання візуалізації, а з іншого - потенційно дозволяє отримати більше інформації.

Через сильне ослаблення оптичного випромінювання в біологічних тканинах найперспективнішими об'єктами для діагностики вважають:

В 1995-1996 рр. аспірант МФТІ А.В. Горшков запропонував у якості найбезпечнішого для живого організму випромінювання, що має достатню проникну здатність, діапазон довжин хвиль близько 10 мкм (5-15 мкм), що відповідає околицям максимуму розподілу Планка (випромінювання чорного тіла) за температури людського організму.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]