Органи публічної влади

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Органи публічної влади виступають владними інститутами політично організованого суспільства сучасного типу.

Однією з ознак держави є наявність населення, що певним чином організоване та самоорганізоване за допомогою публічних правил поведінки. Цей процес (само)організації здійснюється через мережу органів публічної влади. Незважаючи на очевидну однорідність функцій, у різних країнах ці органи пройшли свій шлях становлення і становлять собою продукт даного суспільства.

Органи публічної влади відповідають тим же ознакам, що і сама публічна влада:

  1. спрямованість на виконання суспільних завдань і функцій;
  2. інституційний характер;
  3. легітимність;
  4. відособленість апарату, що здійснює цю владу, від населення;
  5. структурованість за територіальною ознакою;
  6. загальність, тобто охоплення владою всіх осіб на відповідній території;
  7. безперервність функціонування (за наявності окремих тимчасових органів);
  8. універсальність, тобто спрямованість на вирішення усіх справ суспільного значення;
  9. обов'язковість владних рішень для всіх суб'єктів на відповідній території;
  10. функціонування у правових формах, тобто діяльність за законодавчо встановленою процедурою і оформлення владних рішень правовими актами;
  11. можливість використання передбачених законодавством засобів примусу для реалізації своїх рішень;
  12. право встановлювати і стягувати загальнообов'язкові податки і збори з населення; самостійне формування бюджету[1].

Види органів публічної влади[ред.ред. код]

Традиційно, органи публічної влади розподіляються на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

В України можна говорити про такі типи органів публічної влади:

І. Система органів державної влади


ІІ. Система органів влади Автономної Республіки Крим
  1. Єдиний представницький орган автономії — Верховна Рада Автономної Республіки Крим
  2. Система органів виконавчої влади автономії:
ІІІ. Система органів місцевого самоврядування
  1. Представницькі органи місцевого самоврядування
  2. Виконавчі органи місцевого самоврядування
  3. Органи самоорганізації населення:
будинкові, вуличні, квартальні ради і комітети, а також ради мікрорайонів — можуть створюватися за ініціативою жителів і з дозволу сільських, селищних, міських рад[1].

Якщо виходити з поняття публічної служби, даного в Кодексі адміністративного судочинства України[2], до органів публічної влади також можна віднести:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Ярмиш О. Н., Серьогін В. О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підручник. — Харків: Вид-во Національного ун-ту внутр. справ, 2002
  2. Публічна служба — діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 15 ч. 1 ст. 3 КАСУ)

Публікації[ред.ред. код]