Оредеж (річка)
| Оредеж | |
|---|---|
 | |
| 59°01′50″ пн. ш. 30°31′40″ сх. д. / 59.03055555558377421° пн. ш. 30.52777777780577750° сх. д. | |
| Витік | |
| • координати | 59°25′26″ пн. ш. 29°47′06″ сх. д. / 59.42390000002777839° пн. ш. 29.785000000027778810° сх. д. |
| Гирло | Lugad |
| • координати | 58°48′42″ пн. ш. 29°58′36″ сх. д. / 58.81170000002777698° пн. ш. 29.97690000002777921° сх. д. |
| Країни: |
 Росія[1] |
| Регіон | Ленінградська область |
| Довжина | 192 км |
| Площа басейну: | 3220 км² |
| Середньорічний стік | 20 м³/с |
| Притоки: | Andolovkad, Orlinkad, Stary Oredezhd, Chyornayad, Tyosovad, Kremenkad, Suydad, Onzad і Cheryomenkad |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Оредеж (рос. Оредеж, іжор. Oredeža, інші назви — Ориде, Аредеж, Уредеж, Рядеж, Осередеш[2]) — річка на південному заході Ленінградської області, права притока річки Луги. Довжина — 192[3] км, середня ширина русла — 25–30 м, глибина — 1,5–2 м. Площа басейну — 3220 км².
Географічні відомості[ред. | ред. код]
Верхня течія зарегульована карстом і греблями колишніх ГЕС, нижня течія судноплавна. Вкривається кригою в кінці листопаду — на початку січня, скресає в квітні.
Оредеж у верхній частині має дуже холодну й цупку воду; починаючи від Чикінського озера вода стає теплішою і м'якшою. У селищі Даймище спостерігається зосередження червоних девонських пісковиків, які є визитівкою річки Оредеж. Також спостерігається розчленування багатьма старицями в глибокій долині; фарватер тягнеться вздовж берегів Оредежа. У районі селищ Грязно й Старосіверськ зустрічаються кам'янисті ділянки. Середня течія річки протікає у низовинах, утворюючи озера Антоново, Дорогань і Хвойлово (Хвойне).
Вода Оредежа радіоактивна й має цілющі властивості, за хімічним складом відноситься до гідрокарбонатного класу (група кальцію), слаболужна, мінералізація — 180—280 мг/л. Швидкість течії — у середньому 0,1 м/с; максимальна середньомісячна температура води (за даними багаторічних спостережень у Вириці) — 19,1 °C, кольоровість — 55-152°, прозорість у верхній течії досягає 3,5 м і більше.
Оредеж протікає територіями Волосовського, Гатчинського й Лузького районів. На берегах Оредежа розташовані населені пункти: Даймище, Батово, Рождествено, Вира, Сіверський, Білогорка, Вириця, Міни, Торковичі та інші. Недалеко від впадання річки в Лугу (3 км від правого берега Оредежа) знаходяться однойменні селище і залізнична станція.
Основні притоки: Суйда, Кременка, Тесова.
Витоки річки знаходяться на території регіональних комплексних геологічних пам'яток природи урочища Донцо й селища Білогорка, де зустрічаються скам'янілі останки панцирних риб та інших тварин, а також відслонення девону і штольні у селах Ям-Тесово й Борщово. На річці Оредеж знаходиться городище Надбєльє, що має паралелі з культурою поселення Поволховья у IX–першій половини X століття[4]. У верхній течії планується створення природно-історичного парку «Верхній Оредеж» площею 154 тис. га, призначений для туристів[5]. Територія цікава для любителів полювання, рибної ловлі, історії та етнографії. На берегах річки розташовані численні дитячі оздоровниці і бази відпочинку.
Історія[ред. | ред. код]
Оредеж уперше згадується 1240 року і повязаний з новгородсько-орденським конфліктом; походження назви незрозуміла. Існує версія водського походження назви, що означає «голову коня» (Лбовський, 1948)[6]. У середні віки Оредеж було включено в систему водних комунікацій, у XVIII — першій половині XX століття річку використовували як сплав лісу. 1948 року в верхній течії річки створили каскад гідроелектростанцій: Даймищенська, Рождественська, Сіверська (головна станція каскаду) і Белогорська (Новосіверська). Згодом до каскаду додалися Виріцька й Нижньооредежська ГЕС; 1973 року всі станції на річці Оредеж були закриті.
Згідно з дореволюційними відомостями, річка Оредеж бере початок із озерця біля села Велике Заріччя (нині — Волосовський район), проте творцями Державного водного кадастру витоком річки були оголошені джерела-понори поблизу села Село як віддалена точка водної системи, що збільшило довжину Оредежа на кілька кілометрів.
Дані водного реєстру[ред. | ред. код]
За даними державного водного реєстру Росії річка відноситься до Балтійського басейнового округу, водогосподарський ділянка річки — Луги, річний підбасейн відсутній. Належить до річкового басейну річки Нарва (російська частина басейну)[3].
Код об'єкта в державному водному реєстрі — 01030000512102000025828[3].
Галерея[ред. | ред. код]
-
Річка Оредеж у с. Велике Заріччя -
Річка Оредеж біля колишнього будинку відпочинку Лісове (Білогірське водосховище) -
Річка Оредеж у Старосіверській -
Геологічні відслонення в с. Сіверський -
Сіверське водосховище -
Вирицьке водосховище -
Панорама річки Оредеж у селищі Вириця -
Річка Оредеж. Фотографія С. М. Прокудіна-Горського, 1905 рік
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ «Карта Санкт-Петербургской губернии содержащей Ингерманландию, часть Новгородской и Выборгской губернии», 1770 год. www.aroundspb.ru (рос.). Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 29 серпня 2019.
- ↑ а б в ОРЕДЕЖ / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
- ↑ С. Л. Кузьмин. Памятники конца I тыс. н. э. в Лужско-Оредежском междуречье (к проблеме формирования древнерусской культуры в западных районах Новгородской земли).
- ↑ Энциклопедия «Культура Ленинградской области». «Верхний Оредеж», природно-исторический парк. www.enclo.lenobl.ru (рос.). Процитовано 29 серпня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ У истоков Оредежа. history-gatchina.ru (рос.). Процитовано 29 серпня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Посилання[ред. | ред. код]
- «Туристская водная энциклопедия». Архів оригіналу за 26 вересня 2002.