Батово (Ленінградська область)
| Батово | |
|---|---|
| |
| Країна |  Росія
|
| Суб'єкт Російської Федерації | |
| Код ЗКАТУ: | 41218000173 |
| Код ЗКТМО: | 41618452106 |
| Основні дані | |
| Поштовий індекс | 188335 |
| Телефонний код | +7 8137154 |
| Географічні координати: | 59°19′08″ пн. ш. 29°54′00″ сх. д. / 59.318888888889° пн. ш. 29.9° сх. д. |
| Мапа | |
  Батово  Батово | |
|
| |
|
| |
Батово (рос. Батово) — присілок Рождественського сільського поселення у складі Гатчинського району Ленінградської області Російської Федерації.
Присілок Батово розташований у південно-західній частині району на правому березі річки Оредеж.
Відстань до адміністративного центру — 5 км (село Рождествено).
Відстань до найближчої залізничної станції Сиверська — 12 км.
Першу писемну згадку про поселення Батово знаходимо в Пісцовій книзі Водської п'ятини Новгородської землі від 1500 року, яке входило до переліку Нікольського Грезневського погосту Копорського повіту[1].
Згодом, земельна ділянка Батово згадується як пустка (шв. Batouo Ödhe) Грезневського погосту в шведських «Пісцових книгах Іжорської землі» 1618 -1623 років[2].
На карті Інгерманландії, укладеної Августом Івановичем Бергенгейма за матеріалами 1676 року, Батово згадується як присілок Potua[3].
На «Генеральній карті провінції Інгерманландії» укладеної шведами 1704 року використовується назва Pottua[4].
1770 року присілок Батово знаходимо на карті Санкт-Петербурзької губернії Я.Ф. Шміта [5].
З 1800 року Батовські землі належали Анастасії Матвіївні Ессен, матері відомого російського поета-декабриста Рилєєва Кіндрата Федоровича. Саме в маєтку Батово пройшли його дитячі роки. Згодом, Кіндрат Рилєєв часто приїжджав до матері, яка там прожила до 1824 року. Маєток Рилєєва у Батові відвідували відомі декабристи — Бестужев Олександр і Кюхельбекер Вільгельм.
Про перебування у Батові свідчать рядки рилєєвської думи «Царевич Алексей Петрович в Рожествене» 1823 року:
Страшно воет лес дремучий,
Ветр в ущелиях свистит,
И украдкой из-за тучи
Месяц в Оредеж глядит.
Будинок у Батові був дерев'яним й одноповерховим. На території маєтку знаходились селянська хата, конюшні, сарай для карет і двоповерховий флігель (амбар, хижа й комірки). В описі за 1826 р. сказано, що всі будівлі «в самом ветхом состоянии, происшедшем от времени по случаю давней постройки…».
1854 року маєток Батово придбала родина Набокових, відомими представниками якої є:
- Набоков Дмитро Миколайович — міністр юстиції при Олександрі II
- Набоков Володимир Дмитрович — один із лідерів партії кадетів
- Набоков Володимир Володимирович — відомий російський і американський письменник
1864—1865 р. тимчасово зобов'язані селяни присілка Батово викупили свої земельні ділянки в баронеси Корф Н.О. та стали їх власниками[6].
У XIX — початку XX століття просілок адміністративно належав до Рождественської волості 2-го стану Царськосільського повіту Санкт-Петербурзької губернії.
За даними «Памятной книжки Санкт-Петербургской губернии» 1905 року маєток Батово площею 741 десятин належала дружині статс-секретаря і члена Державної Ради — Набоковій Марії Фердинандовні[7].
1913 року маєток було продано акціонерному товариству «Строитель» для будівництва лісопильного заводу. Присілок Батово тоді налічував 17 дворів[8].
З 1917 по 1923 роки Батово входить до складу Даймищенської селищної ради Рождественської волості Царськосільського повіту. З 1923 року перебуває у складі Гатчинського повіту, а з 1927 року — Гатчинського району. 1926 року населення присілку Батово складало 166 осіб.
За адміністративними даними 1933 року присілок Батово підпорядковується Даймищенській сільраді Красногвардейського району[9]. 1940 року населення Батово складало 76 осіб.
З 1 серпня 1941 року по 31 грудня 1943 року присілок знаходився в окупації.
1954 року Батово входить до складу Рождественської сільради[10].
У 1960-ті роки поряд з присілком побудували птахофабрику «Заводська», тепер — аґрокомплекс «Оредеж». Поряд з фабрикою побудовано присілок з 5-поверховими будинками.
За даними 1966 і 1990 років присілок Батово входить до складу Рождественської сільради Гатчинського району[11][12].
1997 року в Батові проживають 1504 осіб, 2002 році — 1487 осіб (росіян — 91%), 2007 року — 1464 осіб, 2010 року — 1439 осіб[13][14][15][16].
| 1838 | 1862 | 1926 | 1940 | 1997 | 2007[17] | 2010[18] |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 82 | ↗118 | ↗166 | ↘76 | ↗1504 | ↘1464 | ↘1439 |
| 2011[19] | 2017[20] | |||||
| ↗1499 | ↘1488 |
- Аптечний і фельдшерсько-акушерський пункти
- Відділення поштового зв'язку
- Яслі-сад
- Культурно-дозвільний центр
- Бібліотека
- ЗАТ Агрокомплекс «Оредеж» — сільськогосподарська продукція
Присілок розташований на захід від автошляху М20 (Е95): Санкт-Петербург — Псков — кордон із Білоруссю.
Найближча залізнична станція - Сиверська, знаходиться на північному заході від присілку.
- У XIX — початку XX століття у Батові знаходився маєток сім'ї Рилєєва, Набокових, графів Корфів.
- Сьогодні в батовському парку на березі Оредежу розміщена пам′ятна дошка з портретом Кіндрата Рилєєва, з написом: «Здесь, в усадьбе Батово, 18 сентября 1795 года родился, провёл детские годы и впоследствии неоднократно бывал выдающийся поэт-декабрист Кондратий Фёдорович Рылеев». Автор проекту — архітектор колхозу імені В.Леніна Олександр Сьомочкін.
- На місці будинку встановлено пам'ятник К. Рилєєву.
- ↑ Г. Архів оригіналу за 28 липня 2017. Процитовано 2 серпня 2017.
- ↑ Йордебокер Писцовые книги Ижорской земли. Том 1. Годы 1618—1623, стр. 123
- ↑ «Карта Ингерманландии: Ивангорода, Яма, Копорья, Нотеборга», по материалам 1676 г. Архів оригіналу за 9 липня 2018. Процитовано 2 серпня 2017.
- ↑ «Генеральная карта провинции Ингерманландии» Э. Белинга и А. Андерсина, 1704 г., составлена по материалам 1678 г. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 2 серпня 2017.
- ↑ «Карта Санкт-Петербургской губернии содержащей Ингерманландию, часть Новгородской и Выборгской губернии», 1770 год. Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 2 серпня 2017.
- ↑ РГИА, Ф. 577, Оп. 35, Д. 1322
- ↑ «Памятная книжка Санкт-Петербургской губернии. 1905 г.», стр. 449
- ↑ «Карта района манёвров» 1913 г. Архів оригіналу за 7 травня 2020. Процитовано 2 серпня 2017.
- ↑ Административно-территориальное деление Ленинградской области. — Л., 1933, стр. 41, 252
- ↑ Справочник истории административно-территориального деления Ленинградской области. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 2 серпня 2017.
- ↑ Архівована копія. — 8000 прим. Архівовано з джерела 17 жовтня 2013 Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 жовтня 2013. Процитовано 24 травня 2019.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Административно-территориальное деление Ленинградской области. — Лениздат, 1990, ISBN 5-289-00612-5, стр. 65
- ↑ Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года. Архів оригіналу за 15 червня 2018. Процитовано 10 жовтня 2019.
- ↑ Административно-территориальное деление Ленинградской области. — СПб., 2007, с. 90 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 жовтня 2013. Процитовано 2 серпня 2017.
- ↑ Коряков Юрий База данных «Этно-языковой состав населённых пунктов России». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 2 серпня 2017.
- ↑ Административно-территориальное деление Ленинградской области. — СПб, 1997, ISBN 5-86153-055-6, стр. 65
- ↑ Административно-территориальное деление Ленинградской области: [справ.] / под общ. ред. В. А. Скоробогатова, В. В. Павлова; сост. В. Г. Кожевников. - СПб., 2007. - 281 с. Архів оригіналу (PDF) за 26 квітня 2015. Процитовано 26 квітня 2015. (рос.)
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Ленинградская область. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 10 серпня 2014.
- ↑ Население Рождественского сельского поселения на 1 января 2011 года (наличное население). Архів оригіналу за 10 жовтня 2015. Процитовано 10 жовтня 2015.
- ↑ Административно-территориальное деление Ленинградской области 2017 г. (PDF). Процитовано 29 квітня 2019.
