Орестіс Мальтос
| Орестіс Мальтос | |
|---|---|
| грец. Ορέστης Μάλτος | |
| Народження | 1908 |
| Смерть | 1999 |
| Країна |
 Греція |
| Діяльність | архітектор |
| Батько | Анастасіос Мальтос |
Орестіс Мальтос (грец. Ορέστης Μάλτος; 1908, Одеса — 1999, Атени) — грецький архітектор.
Життєпис[ред. | ред. код]
Орестіс Мальтос народився у 1908 році в Одесі, Херсонська губернія Російської імперії (нині — Одеська область України), та переїхав до Греції у віці 10 років. Його батьки, Марія та Анастасіос Мальтос, були родом з міста Мегарово в Македонії (нині — Північна Македонія). Його батько, Анастасіос Мальтос (1851-1927), був професором літератури та музики в Атенському університеті[1].
У 1925-1930 роках навчався на факультеті архітектури Атенського національного технічного університету, а невдовзі після цього працював у програмі Міністерства освіти з будівництва нових шкільних будівель за наполяганням Ернеста Ебрара, який був його професором. Близько трьох місяців він працював у Марасліо з Фукідідом П. Валенті, де мав можливість познайомитися з піонерами цього проєкту.
Два роки він провів у Парижі (1930-1932) і один рік у Берліні (1933)[2]. У французькій столиці Мальтос відвідував заняття в майстерні професора Патуяра разом зі своїм колегою Полібіусом Міхаелідесом, а також разом вони безоплатно працювали в офісі Ле Корбюзьє (Рю де Севр)[3]. У Берліні він відвідував курси з проєктування закладів охорони здоров'я, над якими систематично працював у наступні роки у відділі архітектурних досліджень Міністерства охорони здоров'я.
Повернувшись до Греції, приєднався до кола прихильників модерністського руху, які регулярно збиралися та дискутували у лофті на вулиці Скоуфа. У 1933 році брав активну участь у Четвертій міжнародній конференції сучасної архітектури, як у роботі конференції, так і в сумнозвісній екскурсії делегатів на острови Егейського моря. У наступний період він розширював свої знання під час наступних професійних та пізнавальних поїздок до Америки та Англії, де він відвідував заклади догляду за хворими та записав весь цей лікарняний досвід у трьох рукописних томах.
Спокійний чоловік, який не бажав бути поглинутим особливими обставинами пошуку клієнтів і завдань, він свідомо звернувся до канцелярської кар'єри. Він був призначений до Міністерства соціального забезпечення і працював у його Спеціальній технічній службі до свого виходу на пенсію. Він утримувався від професійних та академічних амбіцій, вважаючи за краще спрямовувати свій талант і досвід на потреби служби міністерства в будь-який момент часу, особливо в галузі досліджень будинків для людей похилого віку[4]. Він проводив навчання для Будинку сестер і Пірейської школи медсестер, для пологового будинку — лікарні «Маріка Еліадес» (сьогодні Загальна регіональна лікарня Елени Е. Венізелос, площа Елени Венізелос, 2), для Генеральної державної лікарні Ніцци та Санаторію Іоанніни[5][6].
Жив він у своєму будинку в Філотеї, який побудував сам. У його композиції та морфологічній обробці він використовував елементи, які свідчать про його плідну діяльність у міжвоєнному модерністському русі та обізнаність з його останніми досягненнями.
Помер у віці 91 року в Атенах (1999).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 170 χρόνια Πολυτεχνείο, Οι μηχανικοί και η τεχνολογία στην Ελλάδα, ΕΜΠ, Αθήνα 2012 (PDF) (гр.). Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 22 травня 2012.
- ↑ Μάλτος, Ορέστης Αναστάσιος. engineers.ims.forth.gr (гр.). Процитовано 18 березня 2020.
- ↑ Η Αισθητική Θεώρηση της Αρχιτεκτονικής, Le Corbusier 50+, Έλληνες στο Γραφείο του (PDF) (гр.). Архів оригіналу (PDF) за 18 березня 2020.
- ↑ Xygka, Marianna. Σπουδάζοντας στο Παλαιό Νοσοκομείο Αγρινίου (англ.).
- ↑ Όταν έγινε το Σανατόριο Ιωαννίνων. Typos-i.gr (гр.). Процитовано 18 березня 2020.
- ↑ Τεχνικά Χρονικά. Σανατόριον Ιωαννίνων (PDF) (гр.).
|
