Орна Барбивай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Орна Барбивай
івр. אורנה ברביבאי‎
Народження 5 вересня 1962(1962-09-05) (61 рік)
Рамла, Ізраїль
Країна  Ізраїль
Освіта Університет Бен-Гуріона
Партія Еш Атід
Звання Алуф[d]
Війни / битви Операція «Хмарний стовп» і Ліванська війна
Нагороди
CMNS: Орна Барбивай у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Барбивай.

Орна Барбивай (івр. אורנה ברביבאי‎; нар. 5 вересня 1962(19620905), Рамла, Ізраїль) — ізраїльська політик та громадська діячка, депутат Кнесету від партії «Еш Атід» у рамках парламентської фракції «Еш Атід—Телем», віцеспікер кнесету.

Генерал-майор запасу Армії оборони Ізраїлю; на останній армійській посаді: голова Управління кадрів Генштабу армії (з червня 2011 року по вересень 2014 року).

Перша жінка в історії Держави Ізраїль, представлена до звання генерал-майора (алуф).

Біографія[ред. | ред. код]

Орна Барбивай народилася 1962 року в Рамлі, Ізраїль[1], і виросла в районі Афула-Іліт в місті Афула. Вона була старшою з восьми дітей у родині Елі і Цили Шохатман[2], уродженців Румунії.

Військова кар'єра[ред. | ред. код]

У 1981 році була призвана на службу в Армії оборони Ізраїлю. Виконувала ряд посад в рамках Ад'ютантської (адміністративно-стройової служби армії (івр. חיל השלישות‎). Крім того командувала курсом офіцерів ад'ютантської служби, очолювала відділ у справах жінок на Базі прийому і розподілу новобранців (івр. בקו"ם‎), командувала призовних пунктом міста Беер-Шева і служила ад'ютантом резервної дивізії.

В подальшому стала головою Відділу розподілу (івр. ענף מיון ושיבוץ‎), а потім головою Департаменту особового складу (івр. מחלקת סגל‎), в Командуванні сухопутних військ.

У листопаді 2003 року Барбивай була призначена ад'ютантом Центрального військового округу, а у вересні 2005 року її підвищено у званні до бригадного генерала. Була призначена головою Адъютантской служби армії (івр. קשל"ר‎)[3].

У грудні 2006 року стала головою Відділення кадрів (івр. רחכ"א‎) у Командуванні сухопутних військ[4].

У червні 2008 року була призначена главою штабу (івр. רמ"ט‎) Управління кадрів Генштабу.

У відповідності з рішенням Начальника Генштабу генерал-лейтенанта Бені Ганца, затвердженим міністром оборони Егудом Бараком, 23 червня 2011 року Барбивай було присвоєно звання генерал-майора, і вона вступила на посаду керівника Управління кадрів Генштабу, змінивши на посаді генерал-майора Аві Заміра[5]. Таким чином Барбивай стала першою жінкою в історії Держави Ізраїль, що отримала звання генерал-майора (алуф)[6].

Під час святкування Дня незалежності Ізраїлю в 2014 році Барбивай отримала почесне право запалити один з факелів на урочистій церемонії на честь свята на площі на горі Герцля в Єрусалимі[7].

9 вересня 2014 року Барбивай передала командування Управлінням кадрів генерал-майору Хагі Тополянськи і вийшла у відпустку напередодні виходу в запас з армії[8].

Після виходу в запас[ред. | ред. код]

Орна Барбивай на церемонії нагородження премією імені Хаїма Херцога

Після закінчення військової служби Барбивай очолила на добровільній основі кампанію зі збору пожертв ізраїльського відділення Міжнародної жіночої сіоністської організації (ВІЦО), а в 2015 році була призначена генеральним директором благодійного Фонду національних проєктів[9].

Барбивай також входила до складу керівних органів некомерційної організації «Маоз»[10] та Ізраїльського інституту демократії[11].

Викладала в Університеті імені Бар-Ілана і Міждисциплінарному центрі в Герцлії[11], а у вересні 2015 року була також призначена головою керуючої ради Академічного коледжу Ізрїльської долини[12].

У травні 2016 року Барбивай була удостоєна премії імені Хаїма Херцога за видатні досягнення у сфері безпеки Ізраїлю, включаючи просування участі жінок у військовій службі і лідерство в просуванні громадських та освітніх проєктів, як під час служби в армії, так і після неї[13].

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

1 січня 2019 року Барбивай оголосила про вступ до лав партії «Єш Атід»[14], після чого вона була визначена кандидатом від партії на парламентських виборах до кнесету 21-го скликання, зайнявши четверте місце в партійному списку кандидатів[15].

Під час формування списку кандидатів альянсу «Кахоль-лаван», заснованого на підставі списків партій «Єш Атід», «Хосен ле-Ізраїль» і «Лем», Барбивай увійшла до списку на десятому місці[16] і була обрана депутатом кнесету 21-го скликання, після того як за результатами виборів, що відбулися 9 квітня 2019 року, альянс «Кахоль-лаван» виборов 35 місць в кнесеті.

На виборах до кнесету 22-го скликання, які відбулися 17 вересня 2019 року, Барбивай знову увійшла до списку кандидатів альянсу «Кахоль-лаван» на десятому місці[17] і була обрана до кнесету після того, як альянс «Кахоль-лаван» посів за результатами виборів 33 місця в кнесеті.

В кнесеті 22-го скликання була членом Комісії з закордонних справ і безпеки[18].

На виборах в кнесет 23-го скликання, що відбулися 2 березня 2020 року, Барбивай знову увійшла до списку кандидатів альянсу «Кахоль-лаван» на десятому місці[19] і знову була обрана до кнесету після того, як альянс «Кахоль-лаван» посів за результатами виборів 33 місця в кнесеті.

При розпаді альянсу «Кахоль-лаван» внаслідок незгоди членів альянсу з питання вступу в коаліцію з партією «Лікуд» з метою формування уряду національної єдності партії «Єш Атід», включаючи Барбивай, і «Лем» вийшли зі складу альянсу, створивши парламентську фракцію «Еш Атід—Телем», що перейшла в опозицію.

В кнесеті 23-го скликання залишається членом Комісії з закордонних справ і безпеки, а з 27 травня 2020 року обіймає також посаду віце-спікера кнесету[18].

Навчання та особисте життя[ред. | ред. код]

За час служби в армії Барбивай отримала ступінь бакалавра Університету імені Бен-Гуріона (у галузі соціології і гуманітарних наук) і ступінь магістра ділового адміністрування ізраїльського відділення Університету Дербі.

Одружена з Моше Барбиваєм[20]. У шлюбі народила трьох дітей (дві дочки, Таль і Мор, одна з яких служить офіцером в армії, і молодший син Ішай[1])[21], проживає в Гедері[22].

Публікації[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б עמיחי אתאלי כן, המפקדת אמא: כך הפכה הילדה מעפולה לאלופה הראשונה מעריב-אן-אר-ג'י, 29.5.11 (Аміхай Атталі, «„Есть, мама-командир!“: так девочка из Афулы стала первой женщиной-генерал-майором [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]», «Маарив-NRG» (29.5.11)). (івр.)
  2. ↑ נורית דברת תא"ל אורנה ברביבאי ראש מטה אגף משאבי אנוש (אכ"א) גלובס, 6.10.08 (Нурит Доврат, «Бригадный генерал Орна Барбивай, глава штаба Управления кадров [Архівовано 25 липня 2021 у Wayback Machine.]», «Глобс» (6.10.08)) (івр.) ; אחיה ראב"ד אמהּ של האלופה: היא היתה ילדה טובה, מגיע לה (Ахия Рабад, «Мать генерал-майора: „Она была хорошей девочкой, она заслужила это“ [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.]»), Ynet (27.5.11). (івр.)
  3. ↑ עומר שיקלר תא"ל אורנה ברביבאי מונתה לקצינת שלישות ראשית; דרגת סגן אלוף למאיר מוזס (Омер Шиклер, «Бригадный генерал Орна Барбивай назначена главой Адъютантской службы; звание подполковника Меиру Мозесу [Архівовано 25 липня 2021 у Wayback Machine.]»), News1.co.il (10.5.05). (івр.)
  4. ↑ ניר יהב ברביבאי מונתה לראש חטיבת כ"א במז"י (Нір Яхав, «Барбивай назначена главой Отделения кадров в Командовании сухопутных войск [Архівовано 14 вересня 2014 у Wayback Machine.]»), News1.co.il (4.12.06). (івр.)
  5. ↑ Сообщение о назначении на пост главы Управления кадров [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], на сайте Армии обороны Израиля (23.6.11) (івр.) ; חנן גרינברג ברביבאי תפסה פיקוד: עוד קצינות יפרצו גבולות (Ханан Гринберг, «Барбивай принимает командование: „И другие женщины-офицеры прорвут барьеры“ [Архівовано 25 липня 2021 у Wayback Machine.]»), Ynet (23.6.11) (івр.) ; בועז ווליניץ האלופה הראשונה בצה"ל קיבלה הדרגה: היסטוריה וואלה, 23.6.11 (Боаз Волиниц, «Первая женщина-генерал-майор в Армии обороны Израиля получила звание: „История“ [Архівовано 14 вересня 2014 у Wayback Machine.]», Walla (23.6.11)). (івр.)
  6. ↑ חנן גרינברג אלופה ראשונה במטכ"ל של גברים: היא תסתדר (Ханан Гринберг, «Первая женщина-генерал-майор в Генштабе из мужчин: „Она справится“ [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.]»), Ynet (27.5.11) (івр.) (также по-английски [Архівовано 11 квітня 2021 у Wayback Machine.]) ; בועז ווליניץ, פנחס וולף ויהושע בריינר אישה בדרגת אלוף בצה"ל: יום גדול לחברה האזרחית וואלה, 27.5.11 (Боаз Волиниц, Пинхас Вольф и Йехошуа Брайнер, «Женщина в звании генерал-майора в Армии обороны Израиля: „Великий день для гражданского общества“ [Архівовано 14 вересня 2014 у Wayback Machine.]», Walla (27.5.11)) (івр.) ; Yaakov Katz, IDF makes history naming first-ever female major-general (Яаков Кац, «Армия обороны Израиля совершает исторический шаг, впервые назначая женщину-генерал-майора [Архівовано 24 жовтня 2012 у Wayback Machine.]»), The Jerusalem Post (26.5.11) (англ.) ; видеоролик о назначениях в Генштабе армии[недоступне посилання] 2-го канала израильского телевидения (26.5.11). (івр.)
  7. ↑ Видеоролик с церемонии.(івр.)
  8. ↑ Сообщение о церемонии смены главы управления [Архівовано 14 вересня 2014 у Wayback Machine.], на сайте Армии обороны Израиля (9.9.14). (івр.)
  9. ↑ טלי חרותי-סובר האלופה במיל' אורנה ברביבאי מונתה למנכ"ל קרן פילנתרופיה; עלות שכרה — 420 אלף שקל בשנה (Тали Херути-Совер, «Генерал-майор запаса Орна Барбивай назначена гендиректором филантропического фонда, стоимость её зарплаты — 420 тысяч шекелей в год [Архівовано 23 жовтня 2021 у Wayback Machine.]», TheMarker (25.8.15).(івр.)
  10. ↑ Перечень бывших членов управляющего совета [Архівовано 14 червня 2021 у Wayback Machine.], на сайте организации «Маоз».(івр.)
  11. ↑ а б מסתמן: האלופה (מיל') ברביבאי נכנסת לפוליטיקה ישראל היום, 29.12.18 («Намечается: генерал-майор запаса Барбивай приходит в политику [Архівовано 30 грудня 2018 у Wayback Machine.]», «Исраэль ха-йом» (29.12.18)).(івр.)
  12. ↑ Профиль Орны Барбивай, на сайте Академического колледжа Изреельской долины.(івр.)
  13. ↑ פרס חיים הרצוג יוענק היום לאורנה ברביבאי ערוץ 7, 19.4.16 («Премия имени Хаима Герцога будет вручена Орне Барбивай», «Аруц 7» (19.4.16)).(івр.)
  14. ↑ Сообщение о вступлении Барбивай в партию «Еш Атид», в микроблоге Твіттер «Кан Хадашот» (1.1.19)(івр.)
  15. ↑ עמיחי אתאלי לפיד: האופציה לאיחוד עם גנץ נמצאת על השולחן ולא אוריד אותה עד הרגע האחרון (Амихай Аттали, «Лапид: „Вариант альянса с Ганцем находится на столе, и я от него не откажусь до последнего“ [Архівовано 3 квітня 2019 у Wayback Machine.]»), Ynet (18.2.19).(івр.)
  16. ↑ Список кандидатов «Кахоль-лаван» в кнессет 21-го созыва [Архівовано 25 липня 2020 у Wayback Machine.], на сайте Центральної виборчої комісії Ізраїлю.(івр.)
  17. ↑ Список кандидатов «Кахоль-лаван» в кнессет 22-го созыва [Архівовано 23 жовтня 2020 у Wayback Machine.], на сайте Центральної виборчої комісії Ізраїлю.(івр.)
  18. ↑ а б Перечень парламентских должностей Барбивай [Архівовано 28 березня 2020 у Wayback Machine.], на сайте кнессета.(івр.)
  19. ↑ Список кандидатов «Кахоль-лаван» в кнессет 23-го созыва [Архівовано 22 квітня 2020 у Wayback Machine.], на сайте Центральної виборчої комісії Ізраїлю.(івр.)
  20. ↑ אנשיל פפר ועמוס הראל אלופה ראשונה בצה"ל: אורנה ברביבאי תמונה לראש אגף כוח האדם הארץ, 26.5.11 (Аншель Пеппер и Амос Харель, «Первая женщина-генерал-майор: Орна Барбивай будет назначена главой Управления кадров [Архівовано 28 серпня 2011 у Wayback Machine.]», «Га-Арец» (26.5.11)). (івр.)
  21. ↑ אלכסנדרה מן רמ"ט מוטיבציה (Александра Манн, «Глава штаба мотивации[недоступне посилання з Май 2018]»), сайт Армии обороны Израиля (5.8.10). (івр.)
  22. ↑ בועז פיילר האלופה הראשונה בצה"ל: נערכים לאתגר הגדול (Боаз Файлер, «Первая женщина-генерал-майор Армии обороны Израиля: „Готовимся к большой задаче“ [Архівовано 26 травня 2021 у Wayback Machine.]»), Ynet (27.5.11). (івр.)
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Орна_Барбивай&oldid=38073590