Особові займенники
Особові займенники — займенники, які вказують на предмет, але не називають його.
До групи особових займенників входять такі слова, як я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони.
Займенники 1-ї і 2-ї особи (однини чи множини) можуть указувати на певні особи, наприклад на співрозмовника (я, ти, ви, ми).
Займенники 3-ї особи (однини чи множини) вказують на тих або того, хто не бере участі в діалозі, або на предмет (він, вона, воно, вони).
Особові займенники можуть уживатися з прийменниками: у нього, до нього, за ним, за ними, з ними, з ним, завдяки йому, їй, їм.
Форми особових займенників в українській мові[ред. | ред. код]
В українській мові особові займенники мають форми:
При цьому форми непрямих відмінків утворюються від різних основ (я — мене, мені; ти — тебе, тобі; він — його, йому; і т. д.); див. супплетивізм.
Займенники 3-ї особи мають різні форми при наявності та відсутності прийменника: її — у неї, його — у нього, вони — про них (після прийменника додається «н-»).
У всіх особових займенників форми родового і знахідного відмінка збігаються.
Означення та прикладки, що належать до особових займенників, завжди виділяються комами.
| відмінок | однина | множина | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 о. | 2 о. | 3 о. | 1 о. | 2 о. | 3 о. | ||||
| проста форма | ввічлива форма | ч. рід. | ж. рід. | сер. рід. | |||||
| І | я | ти | Ви | він | вона | воно | ми | ви | вони |
| Р | мене | тебе | Вас | його | її | його | нас | вас | їх |
| Рп | нього | неї | нього | них | |||||
| Д | мені | тобі | Вам | йому | їй | йому | нам | вам | їм |
| Дп | |||||||||
| З | мене | тебе | Вас | його | її | його | нас | вас | їх |
| Зп | нього | неї | нього | них | |||||
| О | мною | тобою | Вами | ним | нею | ним | нами | вами | їми, ними[1] |
| Оп | |||||||||
| М | (на) мені | (на) тобі | (на) Вас | (на) ньому, нім | (на) ній | (на) ньому, нім | (на) нас | (на) вас | (на) них |
Позначення відмінків в таблиці: І — називний, Р — родовий, Рп — родовий з прийменником, Д — давальний, Дп — давальний з прийменником, З — знахідний, Зп — знахідний з прийменником, О — орудний, Оп — орудний з прийменником, М — місцевий (завжди з прийменником).
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Норми української літературної мови. Синявський. Розділ 5. Словозміна. Займенник. Російсько-українські словники (укр.). 6 вересня 2010. Процитовано 17 квітня 2020.
Література[ред. | ред. код]
- Л. П. Павленко. Історична граматика української мови: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл / Лариса Петрівна Павленко. — Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010. — С. 88-95.