Остафій Іванович Горностай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Остафій Горностай)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Остафій Горностай
Народився невідомо
Помер після 1577
Поховання Пересопницький монастир Різдва Пресвятої Богородиці
Громадянство
Учасник Лівонська війна[1]
Конфесія православ'я
кальвініст
Рід Горностаї
Батько Іван Горностай
Мати Ганна Соломирецька
У шлюбі з Олена Чорторийська
Діти 1 син
Герб
Герб

Остафій Іванович Горностай (*д/н — після 1577) — політичний діяч Речі Посполитої.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з впливового шляхетського українського роду Горностаїв гербу Гіпокентавр. Один з молодших синів Івана Горностая, воєводи новогрудського, та княгині Ганни Соломирецької. Дата народження точно не встановлена. Втратив матір близько 1550 року. Після смерті батька у 1558 році опинився під опікою брата Гаврила. До 1565 року став офіційно правочинним. У 1566 році або трохи пізніше продав великий будинок у Вільні роду Радзивіллів.

У 1567 або 1568 році оженився на представниці роду Чорторийських. 1568 року записав на дружину третину (відповідно до Литовського статуту) своїх маєтностей у розмірі 2000 коп грошей литовських. На початку 1570-х років (в усілякому випадку до 1575 року) перейшов до кальвінізмі. 1577 року викупив у Радзивіллів будинок у Вільно, який передав місцевій кальвіністській громаді для проведення зборів. Активно підтримував кальвіністів на Русі (в Україні) та Литві, сприяючи проповідникам у власних володіннях. Помер до 1598 року.

У 1598 році його дружина Олена надала Пересопницькому монастирю село Пересопницю. У цьому ж монастирі було поховано Остафія Горностая, а згодом його дружину.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Олена, донька князя Івана Чорторийського

Діти:

  • Олександр (д/н—після 1598)

Родовід[ред. | ред. код]

Відомі представники роду Горностаїв
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гаврило
 
Єронім
 
Самійло
 
Михайло
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Іван
 
 
Іван
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна
 
 
 
 
 
Роман Івашкович
 
Остафій Горностай
 
 
 
 
 
 
 
Єрмоген
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Остафій
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Оникій
 
Фрідерик
 
 


Джерела[ред. | ред. код]

  • Акты, издаваемые Виленскою археографическою комиссиею. — Вильно, 1875. — T. 8
  • Boniecki A. Poczet rodów w Wielkim księstwie Litewskim w XV i XVI wieku. Warszawa, 1887. — S. 86
  • Stecki T. J. Z boru i stepu. Obrazy i pamiątki.- Kraków, 1888. — S. 178—179, 181
  • Merczyng H. Zbory i senatorowie protestanccy w dawnej Rzeczypospolitej. — Warszawa, 1905. — S. 128
  • Kulikowski E. Opis powiatu Kijowskiego / Wyd. M. Dubiecki.- Kijów-Warszawa, 1913. — S. 123—129
  • Polski Słownik Biograficzny.- Wrocław-Warszawa-Kraków: Wydawnictwo PAN, 1960—1961. — T. IX. — S. 626
  • Князі Чорторийські: документи і матеріали XVI–XVII ст. (із зібрання «Західно-Руських актів» Російської національної бібліотеки) /Підготовка до друку Андрія Блануци, Дмитра Ващука. — К., 2016. — 228 с
  • Задорожна О. Протестанти з роду Горностаїв (середина XVI-перша половина XVII ст.) // Наукові записки НаУКМА. Том 20. Історичні науки. Ч. 1. — 2002. — с. 61-66.
  1. Сліж Н. Лёс дзяцей Івана Гарнастая, падскарбія ВКЛ // Białoruskie Zeszyty HistoryczneБеласток: Беларускае гістарычнае таварыства, 2013. — вип. 39. — С. 50. — ISSN 1232-7468