Пересопниця
| село Пересопниця | |
|---|---|
 |
|
| Країна |  Україна |
| Область | Рівненська область |
| Район/міськрада | Рівненський |
| Рада/громада | Верхівська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 5624682707 |
| Основні дані | |
| Населення | 139 |
| Площа | 0,42 км² |
| Густота населення | 330,95 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 35337 |
| Телефонний код | +380 362 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°40′07″ пн. ш. 25°59′35″ сх. д. / 50.66861° пн. ш. 25.99306° сх. д.Координати: 50°40′07″ пн. ш. 25°59′35″ сх. д. / 50.66861° пн. ш. 25.99306° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
183 м |
| Відстань до обласного центру |
34 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 35336, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Верхівськ, вул. Шевченка, 59, тел. 27-53-01 |
| Карта | |
 Пересопниця
|
|
Пересопниця
|
|
|
|
|
Пересо́пниця — село Рівненського району Рівненської області на берегах річки Стубли, притоці Горині.
В XI-XIII століттях одне з двох головних міст Погорини.
29 серпня 1561 року в монастирі Різдва Пресвятої Богородиці завершено праці над створенням національного символу українців — Пересопницького Євангелія.
Зміст
Історія[ред. • ред. код]
Вперше в літописних списках згадується під 1149 роком як одне з важливих міст Київської Русі. Лише в Київському та Галицько-Волинському літописах про неї згадують 18 разів.
У 1149–1246 роках тут правили князі з роду Рюриковичів: В'ячеслав Володимирович, Гліб, Мстислав і Андрій (сини Юрія Долгорукого), Ізяслав Мстиславич, Володимир Андрійович, Володимир Мстиславович, Мстислав Ярославович (Німий), Василько Романович.
1240 року Пересопницю та князівство спустошили монголо-татари під командуванням Батия. Пересопницьке князівство також повністю було зруйноване монголами.
Дружина князя Чорторийського Михайла Васильовича Марія — донька луцького старости Немирі Резановича — отримала від короля 4 вересня 1504 року грамоту на монастир в Пересопниці.[1]
Князь Юрій Іванович Чорторийський (луцький староста, спочатку православний, з 1598 року уніят) — в 1595 році подарував руським ченцям на утримування шпиталю для вбогих село Пересопницю та кілька інших.[2] Однак його син Микола-Юрій за згодою короля записав село для утримування мансіонаріїв[3] у місті Клевань.[4]
З православним монастирем у Пересопниці пов'язана історія створення Пересопницького Євангелія. У 1561 році тут завершено переклад, переписування і оздоблення книги. Це був перший відомий такий переклад Святого Письма з церковнословянської на тодішню письмову староукраїнську мову. Пересопницьке Євангеліє переписали на 482 пергаментних аркушах і по-мистецьки оздобили малюнками (зображеннями 4 євангелістів), заставками та рослинним орнаментом.
Нині Пересопницьке Євангеліє зберігається в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського. Саме на ньому складають присягу на вірність Україні її Президенти.
У травні 1989 року з ініціативи письменника Євгена Шморгуна у селі відкрито пам'ятний знак Пересопницькому Євангелії. Тепер щороку 22 травня (день перепоховання Т. Шевченка в Україні) у Пересопниці проводять обласне свято української мови, культури та духовності.
29 серпня 2011 році у Пересопниці відбулося всеукраїнське святкування 450-річчя Пересопницького Євангелія. Відкрито Культурно-археологічний комплекс «Пересопниця» (музей-пантеон (три яруси з оглядовими майданчиками, автор проекту — архітектор Віктор Ковальчук)[5][6].
Список пересопницьких князів[ред. • ред. код]
- Вячеслав Володимирович (1147–1149)
- Мстислав Юрійович (1150)
- Андрій Боголюбський (1150–1151)
- Володимир Андрійович (1152–1154)
- Мстислав II Ізяславич (1155–1156)
- Мстислав Ярославич Німий (1180–1225)
- Василько Романович (1225–1269)
З 1225 року Пересопницька волость увійшла в склад Волинського князівства Романовичів.
Пам'ятки[ред. • ред. код]
- Городище літописного міста Пересопниця (XI-ХІІІ ст.)
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Kuczyński S. M. Czartoryski Michał Wasylewicz, książę, h. Pogoń litewska (zm. przed r. 1489) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 287 (пол.)
- ↑ Latacz E. Czartoryski Jerzy (ur. ok. 1560 †1626) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 277. (пол.)
- ↑ Mansjonarz
- ↑ Klewań // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. (пол.) — S. 140. (пол.)
- ↑ Тризуб, свічка та розкрита книга // Україна молода, № 38-39, 11.03.2011
- ↑ На Рівненщині урочисто відкрили культурно-археологічний центр «Пересопниця»
Джерела та література[ред. • ред. код]
- Ауліх В. До питання про місцезнаходження літописної Пересопниці // Середні віки на Україні. — 1971.
- Пересопницьке Євангеліє 1556—1561: Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик . — К., 2001.
- Плахонін А. Г. Пересопниця // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 139. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Прищепа Б. Дослідження Пересопниці // Археологічні дослідження в Україні 2003—2004 років. — Запоріжжя, 2005.
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник. — Вінніпег, 1986. — Т. 2.: Від найдавніших часів до 1914 року.
- Терський С. Зброя та захисний обладунок населення Надстублянщини — волості княжого міста Пересопниці у Х—ХІІ століттях
- Терський С. Оборонний комплекс княжого міста Пересопниці Зчитано 02.08.2011
- Терський С. Оборонні укріплення Надстублянщини — волості княжого міста Пересопниці у Х—ХІІІ століттях
- Терський С. Пересопницька волость // Родовід. — 1994. — № 7.
- Терський С. Пересопниця. Краєзнавчий нарис. — Рівне, 2003.
- Шолом'янцев-Терський В., Терський С. Про локалізацію княжої церкви у Пересопниці // Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. — Львів, 1993.
- Максимович М. Воспоминания о городах Пересопнице и Дубровице // Киевлянин. — К., 1840. — Т. 1. (рос.)
- Сендульский А. Село Пересопница Ровенского уезда // Волынские епархиальные ведомости. — 1880. — № 11. (рос.)
- Peresopnica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1887. — T. VIII : Perepiatycha — Pożajście. (пол.) — S. 6—7. (пол.)
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Пересопниця |
- Прищепа Б. Середньовічна Пересопниця за писемними та археологічними джерелами Зчитано 02.08.2011
- Відкрито Культурно-археологічний комплекс Пересопниця Зчитано 24.04.2012
- Так було - Пересопниця X-XIIIст. на YouTube
- Фільм про Пересопницьке Євангеліє на YouTube
- Так було про Пересопницю-місто та монастир на YouTube
|
||||||||||||||||
|
|||||
