Пересопниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Пересопниця
Пам'ятник Михайлу Василієвичу і Григорію.
Пам'ятник Михайлу Василієвичу і Григорію.
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Рівненський
Рада/громада Верхівська сільська рада
Код КОАТУУ 5624682707
Основні дані
Населення 139
Площа 0,42 км²
Густота населення 330,95 осіб/км²
Поштовий індекс 35337
Телефонний код +380 362
Географічні дані
Географічні координати 50°40′07″ пн. ш. 25°59′35″ сх. д. / 50.66861° пн. ш. 25.99306° сх. д. / 50.66861; 25.99306Координати: 50°40′07″ пн. ш. 25°59′35″ сх. д. / 50.66861° пн. ш. 25.99306° сх. д. / 50.66861; 25.99306
Середня висота
над рівнем моря
183 м
Відстань до
обласного центру
34 км
Місцева влада
Адреса ради 35336, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Верхівськ, вул. Шевченка, 59, тел. 27-53-01
Карта
Пересопниця is located in Україна
Пересопниця
Пересопниця
Пересопниця is located in Рівненська область
Пересопниця
Пересопниця

WC: Пересопниця у Вікісховищі

Пересо́пниця — село Рівненського району Рівненської області на берегах річки Стубли, притоці Горині.

В XI-XIII століттях одне з двох головних міст Погорини.

29 серпня 1561 року в Пересопницькому монастирі Різдва Пресвятої Богородиці завершено праці над створенням національного символу українців — Пересопницького Євангелія.

Історія[ред.ред. код]

Кам'яні надмогильні плити на місці поховання XII—XIII століть в урочищі Пастівник

Вперше в літописних списках згадується під 1149 роком як одне з важливих міст Київської Русі. Лише в Київському та Галицько-Волинському літописах про неї згадують 18 разів.

У 11491246 роках тут правили князі з роду Рюриковичів: В'ячеслав Володимирович, Гліб, Мстислав і Андрій (сини Юрія Долгорукого), Ізяслав Мстиславович, Володимир Андрійович, Володимир Мстиславович, Мстислав Ярославович (Німий), Василько Романович.

1240 року Пересопницю та князівство спустошили монголо-татари під командуванням Батия.

Пересопницьке князівство повністю було зруйноване монголами.

Дружина князя Чорторийського Михайла Васильовича Марія — донька луцького старости Немирі Резановича — отримала від короля 4 вересня 1504 року грамоту на монастир в Пересопниці.[1]

Князь Юрій Іванович Чорторийський (луцький староста, спочатку православний, з 1598 року уніят) — в 1595 році подарував руським монахам на утримування шпиталю для вбогих село Пересопницю та кілька інших.[2] Однак його син Микола-Юрій за згодою короля записав село для утримування мансіонарії[3] у місті Клевань.[4]

З православним монастирем у Пересопниці пов'язана історія створення Пересопницького Євангелія. У 1561 році тут завершено переклад, переписування і оздоблення книги. Це був перший відомий такий переклад Святого Письма з церковнословянської на тодішню письмову староукраїнську мову. Пересопницьке Євангеліє переписали на 482 пергаментних аркушах і по-мистецьки оздобили малюнками (зображеннями 4 євангелістів), заставками та рослинним орнаментом.

Нині Пересопницьке Євангеліє зберігається в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського. Саме на ньому складають присягу на вірність Україні її Президенти.

У травні 1989 року з ініціативи письменника Євгена Шморгуна у селі відкрито пам'ятний знак Пересопницькому Євангелію. Тепер щороку 22 травня (день перепоховання Т. Шевченка в Україні) у Пересопниці проводять обласне свято української мови, культури та духовності.

29 серпня 2011 році у Пересопниці відбулося всеукраїнське святкування 450-річчя Пересопницького Євангелія. Відкрито Культурно-археологічний комплекс «Пересопниця» (музей-пантеон (три яруси з оглядовими майданчиками, автор проекту — архітектор Віктор Ковальчук)[5][6].

Список пересопницьких князів[ред.ред. код]

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Городище літописного міста Пересопниця (XI-ХІІІ ст.)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Stefan M. Kuczyński. Czartoryski Michał Wasylewicz, książę, h. Pogoń litewska (zm. przed r. 1489) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — t. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 287 (пол.)
  2. Latacz E. Czartoryski Jerzy (ur. ok. 1560 †1626) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — t. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 277. (пол.)
  3. Mansjonarz
  4. Klewań // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. — S. 140. (пол.)
  5. Тризуб, свічка та розкрита книга // Україна молода, № 38-39, 11.03.2011
  6. На Рівненщині урочисто відкрили культурно-археологічний центр «Пересопниця»

Джерела та література[ред.ред. код]

  • Плахонін А. Г. Пересопниця // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 139. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  • Ауліх В. До питання про місцезнаходження літописної Пересопниці // Середні віки на Україні. — 1971.
  • Пересопницьке Євангеліє 1556—1561: Дослідження. Транслітерований текст. Словопокажчик . — К., 2001.
  • Прищепа Б. Дослідження Пересопниці // Археологічні дослідження в Україні 2003—2004 років. — Запоріжжя, 2005.
  • Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник. — Вінніпег, 1986. — Т. 2.: Від найдавніших часів до 1914 року.
  • Шолом'янцев-Терський В., Терський С. Про локалізацію княжої церкви у Пересопниці // Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції. — Львів, 1993.
  • Терський С. Пересопницька волость // Родовід. — 1994. — № 7.
  • Терський С. Пересопниця. Краєзнавчий нарис. — Рівне, 2003.
  • Максимович М. Воспоминания о городах Пересопнице и Дубровице // Киевлянин. — К., 1840. — Т. 1. (рос.)
  • Сендульский А. Село Пересопница Ровенского уезда // Волынские епархиальные ведомости. — 1880. — № 11. (рос.)
  • Peresopnica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1887. — T. VIII : Perepiatycha — Pożajście. — S. 6—7. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]