Пересопниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Пересопниця
Пам'ятник Михайлові Василієвичу і Григорієві.
Пам'ятник Михайлові Василієвичу і Григорієві.
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Рівненський
Рада/громада Верхівська сільська рада
Код КОАТУУ 5624682707
Основні дані
Населення 139
Площа 0,42 км²
Густота населення 330,95 осіб/км²
Поштовий індекс 35337
Телефонний код +380 362
Географічні дані
Географічні координати 50°40′07″ пн. ш. 25°59′35″ сх. д. / 50.66861° пн. ш. 25.99306° сх. д. / 50.66861; 25.99306Координати: 50°40′07″ пн. ш. 25°59′35″ сх. д. / 50.66861° пн. ш. 25.99306° сх. д. / 50.66861; 25.99306
Середня висота
над рівнем моря
183 м
Відстань до
обласного центру
34 км
Місцева влада
Адреса ради 35336, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Верхівськ, вул. Шевченка, 59, тел. 27-53-01
Карта
Пересопниця is located in Україна
Пересопниця
Пересопниця
Пересопниця is located in Рівненська область
Пересопниця
Пересопниця

CMNS: Пересопниця на Вікісховищі

Пересо́пниця — село Рівненського району Рівненської області на берегах річки Стубли, притоці Горині.

В XI-XIII століттях одне з двох головних міст Погорини.

29 серпня 1561 року в монастирі Різдва Пресвятої Богородиці завершено праці над створенням національного символу українців — Пересопницького Євангелія.

Історія[ред.ред. код]

Кам'яні надмогильні плити на місці поховання XII—XIII століть в урочищі Пастівник

Вперше в літописних списках згадується під 1149 роком як одне з важливих міст Київської Русі. Лише в Київському та Галицько-Волинському літописах про неї згадують 18 разів.

У 11491246 роках тут правили князі з роду Рюриковичів: В'ячеслав Володимирович, Гліб, Мстислав і Андрій (сини Юрія Долгорукого), Ізяслав Мстиславич, Володимир Андрійович, Володимир Мстиславович, Мстислав Ярославович (Німий), Василько Романович.

1240 року Пересопницю та князівство спустошили монголо-татари під командуванням Батия. Пересопницьке князівство також повністю було зруйноване монголами.

Дружина князя Чорторийського Михайла Васильовича Марія — донька луцького старости Немирі Резановича — отримала від короля 4 вересня 1504 року грамоту на монастир в Пересопниці.[1]

Князь Юрій Іванович Чорторийський (луцький староста, спочатку православний, з 1598 року уніят) — в 1595 році подарував руським ченцям на утримування шпиталю для вбогих село Пересопницю та кілька інших.[2] Однак його син Микола-Юрій за згодою короля записав село для утримування мансіонаріїв[3] у місті Клевань.[4]

З православним монастирем у Пересопниці пов'язана історія створення Пересопницького Євангелія. У 1561 році тут завершено переклад, переписування і оздоблення книги. Це був перший відомий такий переклад Святого Письма з церковнословянської на тодішню письмову староукраїнську мову. Пересопницьке Євангеліє переписали на 482 пергаментних аркушах і по-мистецьки оздобили малюнками (зображеннями 4 євангелістів), заставками та рослинним орнаментом.

Нині Пересопницьке Євангеліє зберігається в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського. Саме на ньому складають присягу на вірність Україні її Президенти.

У травні 1989 року з ініціативи письменника Євгена Шморгуна у селі відкрито пам'ятний знак Пересопницькому Євангелії. Тепер щороку 22 травня (день перепоховання Т. Шевченка в Україні) у Пересопниці проводять обласне свято української мови, культури та духовності.

29 серпня 2011 році у Пересопниці відбулося всеукраїнське святкування 450-річчя Пересопницького Євангелія. Відкрито Культурно-археологічний комплекс «Пересопниця» (музей-пантеон (три яруси з оглядовими майданчиками, автор проекту — архітектор Віктор Ковальчук)[5][6].

Список пересопницьких князів[ред.ред. код]

З 1225 року Пересопницька волость увійшла в склад Волинського князівства Романовичів.

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Городище літописного міста Пересопниця (XI-ХІІІ ст.)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Kuczyński S. M. Czartoryski Michał Wasylewicz, książę, h. Pogoń litewska (zm. przed r. 1489) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 287 (пол.)
  2. Latacz E. Czartoryski Jerzy (ur. ok. 1560 †1626) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1937. — T. IV/1, zeszyt 16. — 480 s. — S. 277. (пол.)
  3. Mansjonarz
  4. Klewań // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. (пол.) — S. 140. (пол.)
  5. Тризуб, свічка та розкрита книга // Україна молода, № 38-39, 11.03.2011
  6. На Рівненщині урочисто відкрили культурно-археологічний центр «Пересопниця»

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]