Горностаї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горностаї
Герб роду
Рід Горностаї
Титул Шляхтичі
Період XV—XVII століття
Місце походження Україна-Русь, Біла Русь
Держава
Родоначальник Горностай Івашко
Споріднені роди Чорторийські, Лещинські, Дрогойовські
Володіння землі у Київському воєводстві, Волинському воєводстві, Берестейскому повіті, Віленському повіті, Вількомірському повіті
Громадянська діяльність Державні та політичні діячі ВКЛ та Речі Посполитої
Військова діяльність Військові діячі ВКЛ та Речі Посполитої
Релігійна діяльність Засновники кальвінізму на території ВКЛ

Горностаї гербу Гіпоцентавр — боярський, потім шляхетський рід Великого Князівства Литовського, пізніше — Речі Посполитої.

З історії роду[ред. | ред. код]

Рід Горностаїв походив з київського Полісся. Шимон Окольський виводив корені родини від київських князів Олельковичів.[1] Ця версія, як і багато інших родових легенд, з'явилась на зламі XVI—XVII століття, проте прямих і переконливих підтверджень немає. Рід мав великий вплив на політичне життя Київської землі як за часів князів Олельковичів, так і після ліквідації Київського князівства. Засновником лінії, яка пізніше називалась Горностаями, вважається Горностай Остафій Романович. Перша згадка про нього датується 1454 роком, коли він отримав від короля Казимира IV привілей на володіння Дідятковичами.[2] Сто років по тому, у 1554 році, Іван Остафійович Горностай отримує від короля Сигізмунда II Августа право використовувати герб Гіпокентавр,[3] який стає родовим гербом Горностаїв. До цього Горностаї використовували герб Радван Подвійний своїх предків з боярського роду Волчковичів.

Рід Горностаїв здавна сповідував православ'я, його представники були занесені до Пом'яника Києво-Печерського монастиря. Проте, частина представників роду протягом другої половини XVI—XVII століття почали сповідувати кальвінізм майже одразу з появою його в країні. Одним з центрів, звідки поширювалося вчення на українські землі, було місто Вільно. Пізніше Самійло Горностай заснував 2 громади у Київському воєводстві. Розвиток кальвінізму тут набув настільки значного розмаху, що на нього мусив реагувати майбутній митрополит Київський, архімандрит Києво-Печерського монастиря Петро Могила. Йому часто доводилося стикатися з Горностаями, оскільки землі монастиря та Київської митрополії безпосередньо межували з їхніми володіннями. Попри меценатську підтримку церкви, представники роду Горностаїв завжди залишались світськими діячами.

Рід Горностаїв згас в середині XVII століття. Єдиний син Самійла Горностая Михайло, який успадкував титул, помер бездітним у 1637 році. Остання відома представниця з роду Горностаїв Єлизавета Самійлівна померла у 1651 році. Її син Самійло-Кшиштоф ймовірно є представником роду Дрогойовських.

Представники[ред. | ред. код]

Родовід[ред. | ред. код]

Відомі представники роду Горностаїв
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гаврило
 
Єронім
 
Самійло
 
Михайло
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Іван
 
 
Іван
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна
 
 
 
 
 
Роман Івашкович
 
Остафій Горностай
 
 
 
 
 
 
 
Єрмоген
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Остафій
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Оникій
 
Фрідерик
 
 


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Okolski S. Orbis polonus. — Cracoviae, 1641. — T. l. — Index III.
  2. Kulikowski E. Opis powiatu Kijowskiego / Wyd. M. Dubiecki.- Kijów-Warszawa, 1913. - S. 122.
  3. Kulikowski E. Opis powiatu Kijowskiego / Wyd. M. Dubiecki.- Kijów-Warszawa, 1913. - S. 124.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]