Отто Сірго
| Отто Сірго | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
19 грудня 1946 (77 років) Гавана, Куба | |||
| Громадянство |
 Мексика | |||
| Діяльність | актор, телеактор, кіноактор | |||
| IMDb | nm0802803 | |||
|
| ||||
Отто Сірго (ісп. Otto Sirgo; нар. 19 грудня 1946, Гавана) — мексиканський актор театру, кіно та телебачення.
Отто Сірго Альєр народився 19 грудня 1946 року в Гавані, Куба, в акторській родині кубинця Отто Сірго-старшого (1919—1966) та мексиканки Магди Альєр (1915—1981). Його бабусею з материного боку була акторка Кончіта Джентіль Аркос (1897—1982), сестра акторки Марії Джентіль Аркос (1905—1965). Батьки розлучилися, коли він був малий. У 8-річному віці, під час відпочинку з матір'ю в Іспанії, знявся в невеликій ролі в іспанській стрічці «Паспорт для ангела». Пізніше в Мексиці багато знімався в кіно та на телебаченні, паралельно розвивалася його театральна кар'єра. Також спробував себе як режисер теленовел.
Протягом 45 років перебував у шлюбі з акторкою Малені Моралес. У подружжя народились троє дітей — Валері, Таня та Крістіан. Шлюб тривав до смерті дружини 21 листопада 2020 року від раку легень[1].
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1954 | ф | Паспорт для ангела | Pasaporte para un ángel | – |
| 1970 | с | Хрест Маріси Крусес | La cruz de Marisa Cruces | Ектор |
| 1974 | с | Знедолені | Los miserables | Фелікс Томлоєс |
| 1974 | с | Нарозхват | Barata de primavera | Антоніо Марина |
| 1977 | с | Помста | La venganza | Альфонсо |
| 1977 | с | Ріна | Rina | Омар |
| 1978—1979 | с | Мама-компаньйонка | Mamá companita | Енріке |
| 1980 | с | Молодість | Junentud | Рафаель |
| 1983—1984 | с | Самотнє серце | Un solo corazón | Оскар Паділья |
| 1984—1986 | с | Принцеса | Princhipessa | Родольфо |
| 1987—1988 | с | Дика роза | Rosa salvaje | дон Анхель де ла Уерта |
| 1991 | с | Дотягнутися до зірки 2 | Alcanzar una estrella 2 | Алехандро Лоредо |
| 1995—1996 | с | Узи кохання | Lazos de amore | Едуардо Рівас |
| 1997—1998 | с | Таємниця Алехандри | El secreto de Alejandra | Карлос |
| 1998 | с | Світло на шляху | Una luz en el camino | падре Федеріко |
| 1999 | с | Бунтівна душа | Alma rebelde | дон Марсело Рівас Гілл |
| 1999—2006 | с | Жінка, випадки з реального життя | Mujer, casos de la vida real | різні персонажі |
| 2003 | с | Моя кохана дівчинка | Niña amada mía | Октовіо Уріарте |
| 2005 | с | Незаймана дружина | La esposa virgen | доктор Місаель Мендоса |
| 2006—2007 | с | Кохання без меж | Amor sin limites | Альфредо Тоскано |
| 2007—2008 | с | Слово жінки | Palabra de mujer | Маріано Альварес Хунко |
| 2008 | с | Жінки-вбивці | Mujeres asesinas | доктор Мансанос |
| 2008—2009 | с | Удар в серце | Un gancho al corazon | Сальвадор Ульйоа |
| 2009 | ф | Свіжеспіймана | Ricién cazado | Шеф |
| 2012 | с | Заради неї я Єва | Por ella soy Eva | Хесус Лагаррета |
| 2013 | с | Те, що життя в мене вкрало | Lo que la vida me robó | Рехіно |
| 2014 | ф | Кантінфлас | Cantinflas | Андрес Солер |
| 2016 | с | Роза Гвадалупе | La Rosa Guadalupe | Алехандро |
| 2016—2017 | с | Тричі Ана | Tres veces Ana | Родріго Касасола |
| 2019 | с | Рінго | Ringo | Іван Гарай |
Режисер
- 1984 — Дві жінки в моєму домі (телесеріал) / Dos mujeres en mi casa
- 1989 — Батько-одинак (телесеріал) / Papá soltero
- 1994—1995 — Рожеве мереживо (телесеріал) / Agujetas de color de rosa
- 1997 — Душа не має кольору (телесеріал) / El alma no tiene color
TVyNovelas Awards
- 1992 — Найкращий актор другого плану (Дотягнутися до зірки 2).
- 1996 — Найкращий актор другого плану (Узи кохання).
- 2017 — Номінація на найкращого актора другого плану (Тричі Ана)[2].
Золотий мікрофон
- 2015 — нагорода у категорії Художня майстерність.
- Отто Сірго на Telenovela database
- Отто Сірго на сайті IMDb (англ.)
|
