П'єр Граньє-Дефер
| П'єр Граньє-Дефер | |
|---|---|
| фр. Pierre Granier-Deferre | |
 | |
| Ім'я при народженні |
П'єр Жульєн Граньє фр. Pierre Julien Granier |
| Дата народження | 22 липня 1927 |
| Місце народження | Париж, Франція |
| Дата смерті | 16 листопада 2007 (80 років) |
| Місце смерті | |
| Поховання | Отойd |
| Громадянство |
 Франція |
| Професія | кінорежисер, сценарист |
| Alma mater | Інститут перспективних досліджень кінематографаd |
| Роки активності | 1962 — 2006 |
| Діти | Célia Granier-Deferred і Denys Granier-Deferred |
| IMDb | ID 0335133 |
| Нагороди та премії | |
| Приз Луї Деллюка (1981) • Сезар (1983) | |
 П'єр Граньє-Дефер у Вікісховищі | |
П'єр Жульє́н Граньє (фр. Pierre Julien Granier, більше відомий як П'єр Граньє-Дефер (фр. Pierre Granier-Deferre); нар. 22 липня 1927, Париж, Франція — пом. 16 листопада 2006, Париж, Франція) — французький кінорежисер і сценарист.
Біографія[ред. | ред. код]
П'єр Граньє-Дефер народився 22 липня 1927 року в Парижі, Франція. Починав свій шлях у кінематографі асистентом у режисерів: Дені де ла Пательєра, Жана-Поля ле Шануа, Марселя Карне, Андре Бертом'є, Жоржа Лампена та інших. Закінчив Інститут перспективних досліджень кінематографа (IDHEC, зараз La femis).
Дебютував у великому кіно в 1962 році фільмом «Маленький ліфтер». За часом сходження його кар'єри збіглося з розквітом французької нової хвилі, але він волів залишатися ремісником, що віддає перевагу добротним жанровим картинам. Нерідко брався за екранізації сучасних французьких письменників. Завдяки його стрічкам змогли розкритися нові грані таланту, акторів, що знімалися у нього, таких як: Жан Габен, Симона Синьйоре, Ліно Вентура, Ромі Шнайдер, Ален Делон та інших.
Фільми Граньє-Дефера користувалися постійною глядацькою увагою і супроводжувалися великим комерційним успіхом. Працював для телебачення. Завжди писав сценарії до своїх стрічок, рідко звертаючись за допомогою співавторів. Після знайомства зі сценаристом Паскалем Жарденом[fr] протягом десятиліття, починаючи з «Таємниці ферми Мессе» (1970) і до 1980 року, коли Жарден помер, вони складали творчий тандем і були нерозлучними друзями.
Особисте життя[ред. | ред. код]
П'єр Граньє-Дефер був тричі одружений. На зйомках фільму «Париж у серпні» Граньє-Дефер познайомився з британською акторкою Сьюзен Гемпшир, незабаром одружився. У 1974 році вони розлучилися, коли режисер закохався в юну Ізабель де Ерррерос, що працювала на кіностудії в монтажному цеху.
Троє з чотирьох дітей Граньє-Дефера пов'язали своє життя з кінематографом: режисер Дені Граньє-Дефер[fr], продюсер Крістоф Гранье-Дефер і акторка Селія Гранье-Дефер.
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Рік | Назва українською | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | |
|---|---|---|---|---|---|
| 1962 | Останнє свято | Le petit garçon de l'ascenseur | 
| ||
| 1962 | Маленький ліфтер | Le petit garçon de l'ascenseur | |
||
| 1964 | Пригоди Салавена | Les aventures de Salavin | |
||
| 1965 | Перетворення стоног | La métamorphose des cloportes | |
| |
| 1966 | Париж у серпні | Paris au mois d'août | |
| |
| 1967 | Дурень | Le grand dadais | |
| |
| 1970 | Таємниця ферми Мессе | La horse | |
| |
| 1971 | Кіт | Le chat | |
| |
| 1971 | Вдова Кудер | La veuve Couderc | |
| |
| 1973 | Син | Le fils | |
| |
| 1973 | Потяг | Le train | |
| |
| 1974 | Панівна раса | La race des 'seigneurs' | |
| |
| 1974-1979 | т/с | Незвичайні історії | Histoires insolites | |
|
| 1975 | Клітка | La cage | |
| |
| 1975 | Прощавай, поліцейський | Adieu, poulet | |
||
| 1976 | Жінка у вікні | Une femme à sa fenêtre | |
| |
| 1979 | Військовий лікар | Le toubib | |
| |
| 1981 | Дивна справа | Une étrange affaire | |
| |
| 1982 | Північна зірка | L'étoile du Nord | |
| |
| 1983 | Друг Венсана | L'ami de Vincent | |
| |
| 1985 | Людина з очима кольору срібла | L'homme aux yeux d'argent | |
| |
| 1986 | Приватні уроки | Cours privé | |
| |
| 1987 | Топитися заборонено | Noyade interdite | |
| |
| 1988 | Колір вітру | La couleur du vent | |
||
| 1990 | Австрійка | L'Autrichienne | |
||
| 1991-2005 | т/с | Мегре | Maigret | |
|
| 1992 | Голос | La voix | |
| |
| 1992 | Архіпелаг | Archipel | |
| |
| 1995 | Маленький хлопчик | Le petit garçon | |
| |
| 1996 | т/ф | Останнє свято | La dernière fête | |
|
| 2006 | Літній пасажир | Le passager de l'été |
|
Визнання[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації П'єра Граньє-Дефера[1][2] | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
| Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1971 | Золотий ведмідь | Кіт | Номінація |
| 1982 | Дивна справа | Номінація | |
| Приз Отто Дібеліуса | Перемога | ||
| Приз Луї Деллюка | |||
| 1981 | Найкращий фільм | Дивна справа | Перемога |
| Премія «Сезар» | |||
| 1982 | Найкращий режисер | Дивна справа | Номінація |
| Найкращий оригінальний або адаптований сценарій | Номінація | ||
| 1983 | Найкращий адаптований сценарій | Північна зірка | Перемога |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Нагороди та номінації П'єра Граньє-Дефера на сайті IMDb(англ.)
- ↑ Pierre Granier-Deferre: Ses récompenses et nominations на сайті AlloCiné (фр.)
Література[ред. | ред. код]
- Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич Москва, Советская энциклопедия, 1987. — с. 102 (рос.)
- Словарь французского кино. Под редакцией Жана-Лу Пассека. Перевод с фр. языка. — 1998, Минск, Пропилеи. — 118—119 с. — ISBN 985-6329-11-6 (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- П'єр Граньє-Дефер на сайті IMDb (англ.)
- П'єр Граньє-Дефер на сайті AlloCiné (фр.)
|
