Ален Делон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ален Делон
Alain Delon
Ален Делон за столиком кафе на Віа Венето в Римі, 1961 рік
Ален Делон за столиком кафе на Віа Венето в Римі, 1961 рік
Ален Делон за столиком кафе на Віа Венето в Римі, 1961 рік
Ім'я при народженні Ален Фаб'єн Моріс Марсель Делон (фр. Alain Fabien Maurice Marcel Delon)
Народився 8 листопада 1935(1935-11-08) (88 років)
Со, О-де-Сен, Франція
Громадянство Франція Франція, Швейцарія Швейцарія
Діяльність актор кіно і театру, сценарист, кінопродюсер, кінорежисер, військовослужбовець
Alma mater Школа Жанін Мануельd
Роки діяльності 1957 — 2012
У шлюбі з Наталі Делон
Діти Ентоні Делон, Анушка Делон і Ален-Фаб'єн Делонd
IMDb nm0001128
Автограф
Нагороди та премії
Офіцер ордена Почесного легіону
Офіцер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Кавалер ордена Почесного легіону
Командор ордена «За заслуги» (Франція)
Командор ордена «За заслуги» (Франція)
Офіцер ордена «За заслуги» (Франція)
Офіцер ордена «За заслуги» (Франція)
Орден Мистецтв та літератури
Орден Мистецтв та літератури
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Список номінацій та отриманих кінопремій: [⇨]

CMNS: Ален Делон у Вікісховищі

Але́н Фаб'є́н Морі́с Марсе́ль Дело́н (фр. Alain Fabien Maurice Marcel Delon; нар. 8 листопада 1935(19351108), Со, Франція) — французько-швейцарський актор кіно та театру, кінопродюсер, сценарист і режисер. Ветеран Першої індокитайської війни.

Його кар'єра почалася 1957 року. Один із найпопулярніших акторів французького кіно, знімався у фільмах, які загалом зібрали близько 134 мільйонів глядачів у кінотеатрах, що зробило його популярнішим за Луї де Фюнеса та Жана-Поля Бельмондо. Делон грав разом з такими великими акторами, як Жан Габен, Симона Синьйоре, Ромі Шнайдер чи Ліно Вентура. Велика кількість фільмів стали класикою кіно, наприклад: «На яскравому сонці», «Рокко та його брати», «Леопард», «Нескорений», «Самурай»[fr], «Басейн», «Сицилійський клан», «Борсаліно», «Мосьє Кляйн» та багато інших.

Хоч актор не знімався в Голлівуді, він відомий як у Сполучених Штатах, так і в Європі, а також в Азії, де розгорнув підприємницьку діяльність. У 1985 році він отримав премію «Сезар» за найкращу чоловічу роль у фільмі «Наша історія»[fr] та «Пальму честі»[fr] на Каннському кінофестивалі 2019 року за свою кар'єру.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ален Делон народився 8 листопада 1935 року в місті Со, приблизно за 10 км від центру Парижа. Його батько Фаб'єн, що народився на Корсиці, був власником кінотеатру «Регіна» в передмісті Парижа. Мати Едіт, репатріантка з Північної Африки, працювала в аптеці й торгувала на ринку. Алену не минуло й п'яти років, коли його батьки розлучилися. Вони взяли повторні шлюби, і в Алена з'явилися сестра і двоє братів, рідних по одному з батьків. Ален Делон вступив до католицької школи-інтернату, першої з кількох, з яких його виключили за неслухняність. А одного разу вчителі переконували його йти вчитися на священника, помітивши здібності до релігійного навчання.

У 14 років Делон покинув школу. За прикладом вітчима збирався стати м'ясником і навіть короткий час працював у його м'ясній крамниці. У віці 17 років, 1952 року, щоб вирватися з-під опіки дорослих, Делон записався до армії. Він був повітряним десантником у французьких ВМС. У 1953 році потрапив на війну, яку вела Франція у В'єтнамі. Війна закінчилася в 1954 році. У 1956 році Делон звільнився з армії. Він казав, що з п'яти років служби він 11 місяців просидів на гауптвахті. Після служби в армії Ален Делон опинився в Марселі. Йому було важко адаптуватися, він не мав професії, в армії його навчили тільки стріляти, в цивільному житті, в досить-таки криміналізованому Марселі це — дуже небезпечна справа. Він влаштувався працювати офіціантом, але почував себе як риба, викинута на берег. Багато приятелів, з якими він служив в армії, не знайшли себе в житті — хтось потрапив до в'язниці, інші загинули. Згодом Ален працював портьє, продавцем.

Ален довгий час потерпає через головний біль і запаморочення через аритмію. 16 серпня 2019 року його було госпіталізовано поблизу міста Неї-сюр-Сен з підозрою на інсульт.[1]

У 2022 році під час гарячої фази російсько-української війни взяв інтерв'ю у президента України Володимира Зеленського.

Кар'єра[ред. | ред. код]

1956 року Алена Делона запросив відвідати Каннський кінофестиваль його друг, актор Жан-Клод Бріалі. Там Делона помітив агент (шукач талантів) кіностудії Metro-Goldwyn-Mayer Девід О. Селзнік. Дебютом актора став фільм Іва Аллегре «Коли втручається жінка». 1958 року знявся у фільмі «Будь красивою та мовчи». У цьому проекті Делон знімався із Жан-Полем Бельмондо. Пізніше його запросили на одну із головних ролей в мелодрамі «Крістіна». 1960 року справжнє визнання акторові принесла роль у фільмі «На яскравому сонці» режисера Рене Клемана за романом Патриції Гайсміт «Талановитий містер Ріплі». Наступним успіхом став фільм «Рокко та його брати» режисера Лукіно Вісконті, який отримав Спеціальний приз і приз ФІПРЕССІ на Венеційському кінофестивалі. Потім уже як зірка грав з Бріжіт Бардо у кінокомедії «Знамениті любовні історії». 1961 року знявся у комедії Рене Клемана «Як радісно жити». 1962 року він знявся разом з Монікою Вітті в «Затемненні» Мікеланджело Антоніоні, фільмі, який отримав спеціальний приз журі в Каннах. 1963 року він зіграв роль Танкреді в «Леопарді» Лукіно Вісконті, в компанії з Клаудією Кардінале і Бертом Ланкастером; фільм отримав «Золоту пальмову гілку» на Каннському кінофестивалі і залишається однією з найбільших ролей Делона в кіно. За цю роль його номінували на Золотий глобус. Того ж року знявся разом з Жаном Габеном у фільмі «Мелодія з підвалу» Анрі Вернея. У 1963—1964 роках знімався у таких фільмах як «Чорний тюльпан» та «Хижаки». Кар'єра Алена Делона інтернаціональна. Він знімався в Голлівуді в фільмах «Народжений злодієм» Джона Ву та «Зниклий загін» Марка Робсона, у франко-американській картині Рене Клемана «Чи горить Париж?». У Великої Британії знявся в фільмі «Жовтий Роллс-Ройс» Ентоні Асквіта. 1967 року Ален Делон, Ліно Вентура і Джоанна Шимкус зіграли в пригодницькій мелодрамі «Шукачі пригод» режисера Робера Енріко.

Зв'язки з Україною[ред. | ред. код]

22 жовтня 2022 року Ален Делон вперше від 2021 року з'явився на публіці, щоб підтримати Україну. Окрім того, французький актор є другом президента України Володимира Зеленського, зустріч із яким відбулась 23 вересня[2].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Під час зйомок фільму «Крістіна» закрутив роман з відомою австрійською акторкою Ромі Шнайдер. В 1959 році вони заручилися. Однак, через 6 років стосунків розійшлися.

У 1962 році співачка Ніко народила сина Арі Пеффгена, батьком якого назвала Алена Делона. Делон не визнав свого батьківства. Арі виховували батьки Делона та дали йому своє прізвище Булонь. 1964 року одружився з Наталі Бартелемі. 1 жовтня 1964 року у них народився син — актор Ентоні Делон. Через 4 роки Ален та Наталі розлучилися. З 1968 року мав стосунки з Мірей Дарк. Ці стосунки тривали 15 років. 1987 року познайомився з Розалі ван Бремен. Пізніше їх стосунки переросли у другий шлюб актора. Розалі народила актору двох дітей — доньку Анушку та сина Алена-Фаб'єна. 2002 року Делон и Розалі розлучилися.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Ален Делон у фільмі «Зниклий загін» (1966)
Ален Делон у фільмі «Леопард» (1962)
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1957 ф Коли втручається жінка Quand la femme s’en mêle Жо
1958 ф Будь красивою та помовчуй Sois belle et tais-toi Лулу
1958 ф Крістіна Christine Франц Лобеньє
1959 ф Слабкі жінки Faibles Femmes Жульєн Феналь
1959 ф Дорога школярів Le Chemin des écoliers Антуан Мішо
1960 ф На яскравому сонці Plein Soleil Том Ріплі / Філіп Грінліф
1961 ф Рокко та його брати Rocco e i suoi fratelli Рокко Паронді
1961 ф Як радісно жити Che gioia vivere Улісс Чекконато
1961 ф Знамениті любовні історії Amours célèbres Принц Альберт / Герцог Альберт
1962 ф Затемнення L’Eclisse П'єро
1962 ф Диявол і десять заповідей Le Diable et les dix commandements П'єр Месаже
1962 ф Руда Die Rote пасажир у Венеції
1962 ф Леопард Il Gattopardo Танкреді
1962 тф Пес Le Chien
1963 ф Мелодія з підвалу Mélodie en sous-sol Франсіс
1963 ф Ланцюгова реакція Carambolages Ламбер
1964 ф Чорний Тюльпан La Tulipe noire Жульєн де Сан-Пре / Гійом
1964 ф Хижаки Le Félins Марк
1964 ф Нескорений L’Insoumis Томас Власенрут
1964 ф Жовтий Ролс-Ройс La Rolls-Royce jaune Стефано
1964 ф Кохання на морі L' Amour à la mer
1965 ф Народжений злодієм Les tueurs de San Francisco Едді Педак
1966 ф Зниклий загін Les Centurions Філіп Есклав'є
1966 ф Чи горить Париж? Paris brûle-t-il? Жак Шабан-Дельмас
1967 ф Техас за річкою Texas, nous voilà Дон Андре Бальтазар / Балде
1967 ф Шукачі пригод Les Aventuriers Маню Бореллі
1967 ф Три кроки у маренні Histoires extraordinaires Вільям Вілсон
1967 ф Самурай[fr] Le Samouraï Джефф Кастелло
1967 ф Диявольськи Ваш Diaboliquement vôtre П'єр Лагранж / Жорж Кампо
1967 ф Мотоциклістка La Motocyclette Даніель
1968 ф Прощавай, друже Adieu l’ami Діно Барран
1968 ф Басейн La Piscine Жан-Поль
1969 ф Джеф Jeff Лоран
1969 ф Сицилійський клан Le Clan des Siciliens Роже Сарте
1969 ф Борсаліно Borsalino Рок Сіффреді
1970 ф Червоне коло Le Cercle rouge Коре
1970 ф Мадлі Madly Жульєн Дандьє
1970 ф Повернення докучливої комашки Fantasia chez les ploucs вождь
1971 ф Тихше, баси Doucement les basses Сімон Медью
1971 ф Червоне сонце Soleil rouge Гоше
1971 ф Вдова Кудер La Veuve Couderc Жан Лавінь
1971 ф Вбивство Троцького L’Assassinat de Trotsky Френк Джексон
1971 ф Жив-був поліцейський Il était une fois un flic Людина, яка шукала Родрігеса
1972 ф Поліцейський Un flic Едуар Кольман
1972 ф Перша ніч спокою La prima notte di quiete Даніель Домінічі
1972 ф Шокотерапія Traitement de choc Девілерс
1973 ф Скорпіон Scorpio Жан Лор'є
1973 ф Спалені клуні Les Granges brûlées П'єр
1973 ф Великий калібр Les Grands Fusils Тоні Аржента
1973 ф Двоє в місті Deux Hommes dans la ville Джіно Страбліджі
1973 ф Раса панів La Race des Seigneurs Жульєн Дандьє
1974 ф Борсаліно і компанія Borsalino & Co Рок Сіффреді
1974 ф Крижані груди Les Seins de glace Марк Рільсон
1974 ф Зорро Zorro Дон Дієго / Зорро
1975 ф Поліцейська історія Flic Story Роже Борніш
1975 ф Циган Le Gitan Г'юго Сеннар, циган
1976 ф Месьє Кляйн Monsieur Klein Месьє Кляйн
1976 ф Повернення бумеранга Comme un boomerang Жак Баткен
1976 ф Банда Le Gang Роберт
1976 ф Армагеддон Armaguedon Мішель Амброз
1977 ф Людина, що поспішає L’Homme pressé П'єр Ніокс
1977 ф Смерть негідника Mort d’un pourri Ксав'є Марешаль
1977 ф Увага, дивляться діти! Attention, les enfants regardent чоловік
1979 ф Аеропорт-79: «Конкорд» Airport 79 Concorde Капітан Пол Метран
1979 ф Військовий лікар Le Toubib Жан-Марі Депре
1979 ф Тегеран-43 Téhéran 43, nid d’espions інспектор Фоше
1980 ф Трьох потрібно прибрати Trois Hommes à abattre Мішель Жерфо
1981 ф За шкуру поліціянта Pour la peau d’un flic Інспектор Шука
1982 ф Шок Le Choc Мартин Тер'є / Крістіан
1983 ф Неприборканий Le Battant Жак Дарне
1983 ф Кохання Свана Un amour de Swann Барон де Шарлу
1984 ф Наша історія[fr] Notre histoire Робер Авранше
1985 ф Слово поліцейського Parole de flic Даніель Прат
1986 ф Перехід Le Passage Жан Д'яз
1988 ф Не будіть сплячого поліцейського Ne réveillez pas un flic qui dort Ежен Грендель
1989 ф Нова хвиля Nouvelle Vague Роджер Леннокс / Річард Леннокс
1990 ф Танцювальна машина Dancing Machine Ален Вольф
1991 ф Повернення Казанови Le Retour de Casanova Джакомо Казанова
1992 ф Злочин Un crime Шарль Дюнан
1992 ф Плюшевий ведмедик L’Ours en peluche Жан Рів'єр
1994 ф Сто і одна ніч Сімона Сінема Les Cent et une nuits de Simon Cinéma камео
1996 ф День і ніч Le Jour et la nuit Олександр
1998 ф Один шанс на двох Une chance sur deux Жульєн Вігналь
2000 ф Актори Les Acteurs камео
2001 тф Комісар Монтале: Смертельні ігри Fabio Montale Фабіо Монтале
2003 тф Лев Le Lion Джон Булліт
20032004 с Френк Ріва Frank Riva Френк Рива
2008 ф Астерікс на Олімпійських іграх Astérix aux Jeux Olympiques Юлій Цезар
2012 ф З новим роком, мами! С новым годом, мамы! камео
Ален Делон і Моніка Вітті, кадр з фільму «Затемнення» (1962)

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Легендарний актор Ален Делон потрапив у реанімацію: що сталося. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 17 серпня 2019. Процитовано 17 серпня 2019. 
  2. Ален Делон підтримав Україну та зізнався, що візьме інтерв'ю у Зеленського
  3. Указ Президента України від 4 вересня 2023 року № 556/2023 «Про відзначення державними нагородами України»

Посилання[ред. | ред. код]