Павао Ріттер Вітезович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павао Ріттер Вітезович
Pavao Ritter Vitezovic - Stemmatographia.pdf
«Стемматографія» Візетовича
Народився 7 січня 1652(1652-01-07)
Сень
Помер 20 січня 1713(1713-01-20) (61 рік)
Відень
·хвороба
Підданство Австрія
Діяльність письменник, історик
Галузь письменник
Титул барон
Конфесія католицтво
Рід Ріттери
Батько Павао Ріттер
Мати Доротея Лучкінич
У шлюбі з Катерина Войнович

Павао Ріттер Вітезович (хорв. Pavao Ritter Vitezović; 7 січня 1652 — 20 січня 1713) — хорватський письменник, історик, лігнвіст.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з родини військових. Його предки були німецькими лицарями (звідси прізвище Ріттер) з Ельзасу. На запрошення австрійських герцогів перебралися до Хорватії, де служили у прикордонні, захищаючи край від нападу османів. «Вітезович» — хорватський переклад німецького слова «Ріттер».

Народився Павао в 1652 році в містечку Сень (Адріатичне узбережжя). Тут закінчив початку школу. Окрім німецької знав ще й хорватську мову (єпископ міста отримав право на викладання хорватською в місцевій школі від Папи Римського). З 1665 року Ріттер навчався в єзуїтській школі в Загребі, проте не завершив навчання. У 1670 році відправився до Риму. У 1676 році перебрався до Крайни в замок Богеншперк, де захопився історією та географією батьківщини. У 1679 році повернувся до рідного міста.

У 1681 році став членом міської ради міста Сень. Того ж року представляв місто на засіданні Собору у місті Шопрон. З початком війни проти Османської імперії в 1683 році Ріттер опинився у Меджимур'ї. У 1684 році відправився до Лінца, де отримав військове звання капітана у війську хорватського бана. Згодом узяв участь у захопленні фортець Сігетвар й Лендава.

Упродовж 1685—1687 років був представником хорватського Сабору у Відні. У 1687 році делегат рідного міста в засіданні парламенту Угорщини в місті Пресбург (сучасна Братислава, Словаччина). Того ж року був посвячений у лицаря, отримавши золоті шпори.

У 1690 році перебрався до Загребу. Тут вирішив відновити роботу міської друкарні. У 1691 році отримав посаду віце-префекта округа Ліка-Крбава. У 1694 році офіційно був призначений очільником друкарні в Загребі. Того ж року був відправлений Сабором до Відня з протестом проти збільшення податків. У 1698 році він знову делегат Сабору до імператорського уряду щодо податків на сіль.

У 1699 році був призначений хорватським Сабором, як його представник, до Імперської комісії з делімітації з Венецією і Османською імперією. Проте, незважаючи на зусилля, Павао Ріттер не зумів домогтися розширення кордонів Хорватії.

У 1695 році відкрив нову друкарню. Тут виходили книги латиною та хорватською мовою. Друкарня працювала до 1706 року, того року вона загинула в пожежі. У 1710 році перебрався до Відня, де отримав титул барона. Продовжив займатися вивченням географії Сербії та Боснії. У 1712 році знову представляв Сень в угорському парламенті. Помер Павао Вітезович у 1713 році у Відні.

Творчість[ред. | ред. код]

Вітезович складав свої праці латиною й хорватською мовою. Був патріотом Хорватії. Її історії присвячені численні роботи Вітезовича (твір у прозі «Відроджена Хорватія» 1700 року на честь перемоги над Османською імперію, присвячена Адаму Зринському; «Календар або книга хорватська» 1695 року: «Захоплення Сігета» 1684—1685 років, «Стемматографія» 1702 року, «Боснія в неволі» 1712 року, «Два століття Хорватії в жалобі» 1703 року, «Хроніка або історія століть»). Водночас цікавився історіями впливових родин Хорватії («Історія родини Гусич» 1681 року).

Має значний внесок до хорватської лінгвістики, запропонував нову орфографію, в якій кожен звук відповідав 1 літері. Також є автором рукописного латино-іллірійського словника (за життя автора його не було видано).

Роботи[ред. | ред. код]

Латинькою мовою:

  • Apographum ex Joanne Lucio (1681)
  • Novus Skenderbeg (1682)[1]
  • Nova Musa (1683)
  • Anagrammaton liber primus (1687)
  • Croatia rediviva (Revived Croatia, 1700)
  • Stemmatographia sive armorum Illyricorum delineatio, descriptio et restitutio (1701)
  • Stemmatographiae Illyricanae liber I. Editio nova auctior (Zagrabiae, 1702)
  • Plorantis Croatiae saecula duo (Two Centuries of Croatia in Mourning, 1703)
  • Bossna captiva (Bosnia in Captivity, 1712)
  • Lexicon Latino-illyricum

Хорвацькою мовою:

  • Odiljenje sigetsko (1684)
  • Priričnik aliti razliko mudrosti cvitje (1703)
  • Kronika aliti spomen vsega svieta vikov (1696)

Неопубліковані (в рукописі):[2]

  • Banologia
  • Sive de banatu Croatiae
  • Serbia illustrata

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ritter, Paulus alias Vitezovich (1682). Novus Skenderbeg. 
  2. Mirko Marković (2005). Stari Zagrepčani: život na području Zagreba od prapovijesti do 19. stoljeća. Nakl. Jesenski i Turk. с. 168. ISBN 978-953-222-218-0. Процитовано 6 September 2013. 

Джерела[ред. | ред. код]