Расторгуєв Павло Андрійович
| Павло Андрійович Расторгуєв | |
|---|---|
 | |
| Народився | 30 червня 1881 або 1881[1] Стародуб, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Помер | 21 березня 1959 або 1959[1] Новозибків, Брянська область, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Новозибків |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} РРФСР |
| Діяльність | мовознавець, філолог, діалектолог, педагог, лексикограф, викладач університету |
| Alma mater | МДУ (1908) Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка (1901) |
| Галузь | мовознавство |
| Заклад | МДУ Q31213533? Брянський державний університет імені академіка І. Г. Петровського Yakub Kolas and Yanka Kupala Institute of Language and Literatured |
| Вчене звання | професор[d] |
| Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] (1941) |
| Членство | Q17046936? |
 Расторгуєв Павло Андрійович у Вікісховищі | |
Павло́ Андрі́йович Расторгу́єв (12 липня (30 червня) 1881, м. Стародуб, Брянська область — 21 березня 1959) — білоруський мовознавець-діалектолог, дійсний член Інституту білоруської культури (1924), доктор філологічних наук (1941), професор (1923).
Народився Стародубі 1881 року. Батько працював бухгалтером казначейства. Крім Павла, у сім'ї було ще семеро дітей. У будинку була велика бібліотека із давньоруською літературою, якою в дитинстві цікавився Павло. Навчався у Стародубському двокласному училищі, де проявив свої здібності.
Потім навчався у Глухівському учительському інституті. У 1903 році став студентом історико-філологічного факультету Московського університету, який успішно закінчив у 1908 році[2]. Склав іспити на звання магістра російської мови та словесності. Працював у Московському університеті у 1917—1923 роках. У 1918 році читав курс лекцій з білоруської мови в Білоруському народному університеті в Москві («Білоруська мова в її сучасному та минулому стані» у книзі «Курс білорусознавства», 1918—1920).
1932 року репресований за «Справою славістів» і висланий до Караганди. В 1936 році йому дозволили виїхати з Караганди, але селитися в Москві було заборонено, тому два роки він прожив у сестри в місті Клинцях.
У 1938-1951 роках обіймав посаду завідувача кафедри російської Новозибківського педагогічного інституту, одночасно в 1947-1948 році в Інституті мови, літератури та мистецтва АН Білоруської РСР.
Помер 1959 р. у Новозибкові, де й похований.
Автор праць з українсько-білоруської мовної межі на північній Чернігівщині, опрацювання діалектологічних матеріалів Московської діалектологічної комісії, про польські впливи у говірках Підляшшя тощо.
- Вибрані праці
- Говоры восточных уездов Гомельской губернии в их современном состоянии (1927)
- Северско — белорусский говор. Исследование в области диалектологии и истории белорусских говоров (1927)
- Словарь народных говоров Западной Брянщины (1973)
- ↑ а б Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Р. Подкоха (16 жовтня 1993). Наш земляк — Павел Расторгуев. Беларуская Смаленшчына (рос.). «Стародубский вестник» №83. Архів оригіналу за 2 червня 2015. Процитовано 29 лютого 2024.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Діалектологічний словник російської мови [Архівовано 12 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
|
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 30 червня
- Народились 1881
- Уродженці Стародуба
- Померли 21 березня
- Померли 1959
- Померли у Брянській області
- Випускники Московського університету
- Випускники Глухівського педагогічного університету
- Науковці Московського університету
- Доктори філологічних наук
- Білоруські мовознавці
- Уродженці Чернігівської губернії