Підляшшя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Підляшшя

POL województwo podlaskie IRP COA.svg

Герб Підляського воєводства

PodlaskieRP.JPG

   Карта Підляського воєводства (1635).

3 Bialystok 44.jpg

Палац Любомирських у Білостоці

Підляшшя — область, що займає територію між Холмщиною на півдні, рікою Нарвою на півночі, Мазовією (Польща) на заході та Волинню і Поліссям на сході. Згідно з поділом І Речі Посполитої ділилась на три повіти і входила до Руських воєводств Малопольської провінції. Разом з Холмщиною, Посянням та Лемківщиною входить сьогодні до складу Польщі.

Історія[ред.ред. код]

Існує дві версії походження слова Підляшшя. Перша виводить назву від слова «лях» (земля, що розміщена біля ляхів), друга від польского "ляс" (земля що розміщена під лісом). Обивді версії однаково популярні серед вчених та етнографів. В 9-10 ст. територія Підляшшя була заселена, в основному, східнослов'янськими племенами — древлянами, бужанами і дреговичами. З 10 ст. входило до складу Київської держави і становило західну частину Берестейської землі (з 12 ст.- Дорогичинської землі). Після приєднання в 1238 князем Данилом Романовичем Галицьким Дорогичинської землі, Підляшшя перебувало у складі Галицько-Волинського королівства. Найбільшими містами Підляшшя в той період були Дорогичин, Більськ, Мельник та інші. У 1253 в Дорогичині коронувався Данило Галицький.

У період занепаду Галицько-Волинської держави литовські князі Гедимін і Кейстут, зайнявши Берестейську і Дорогичинську землі, приєднали Підляшшя до Великого князівства Литовського. В 1520 на території Підляшшя було створено окреме воєводство (центр — Дорогичин), що складалося з Дорогичинської, Більської та Берестейської земель. У 1566 Берестейщина увійшла до складу новоствореного Берестейсько-Литовського воєводства, а Підляське воєводство було поділене на Дорогичинську, Мельницьку і Більську землі. За Люблінською унією 1569 Підляшшя відійшло Польщі. Внаслідок трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795) Пд. Підляшшя було включене до Австрії (по Буг), а Північного Підляшшя (Більщина) — до Прусії. Під час наполеонівських війн північна частина Підляшшя відійшла до Росії (з 1842 — у складі Гродненської губернії.), а південна — з 1809 до Варшавського герцогства, а 1815 — до Королівства Польського. Протягом всього 19 — поч. 20 ст. українське населення Підляшшя зазнавали посиленного адміністративного тиску на церкву і шкільництво з метою прискорення процесів полонізації та русифікації. У 1874 у Підляшші російський уряд заборонив УГКЦ і запровадив православ'я, що зумовило прийняття частиною українського населення римо-католицького віросповідання і виникнення групи латинників. На поч. 20 ст. землі Підляшшя належали до Гродненської, Сідлецької і Холмської губерній Російської імперії.

Під час Першої світової війни 1914-18 царський уряд евакуював на схід з Підляшшя і Холмщини бл. 120 тис.чол. За умовами Берестейсього миру 1918 Підляшшя мало відійти до Української Народної Республіки, але на початку листопада 1918 польські збройні сили захопили територію Підляшшя і Холмщини, зайняту німецькими військами. В міжвоєнний період польський уряд проводив на території Підляшшя шовіністичну антиукраїнську політику. У 1939-44 Підляшшя входило до складу Генеральної Губернії. У післявоєнний період автохтонне населення Підляшшя спіткала та сама доля, що і українців на інших українських етнічних землях, що залишились у складі Польщі. За угодами комуністичних урядів СРСР і Польщі, значну частину українців з Підляшшя було виселено до УРСР, решту депортовано в 1947 у ході операції «Вісла» на північно-західні польські землі (див. також Холмщина).

Підляшшя між 1054 та 1132 роками

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]