Пам'ятник Анатолію Балабусі
| Пам'ятник Анатолію Балабусі | |
|---|---|
|
47°04′01″ пн. ш. 37°30′35″ сх. д. / 47.067130000027773917° пн. ш. 37.509850000028° сх. д.Координати: 47°04′01″ пн. ш. 37°30′35″ сх. д. / 47.067130000027773917° пн. ш. 37.509850000028° сх. д. | |
| Тип | пам'ятник |
| Статус спадщини | пам'ятка історії місцевого значення України |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Маріуполь |
| Скульптор | Леонард Марченко |
| Матеріал | декоративний гранітd і граніт |
| Засновано | 5 листопада 1965 |
  Пам'ятник Анатолію Балабусі (Україна) | |
 | |
 Пам'ятник Анатолію Балабусі у Вікісховищі | |
Пам'ятник Анатолію Балабусі — пам'ятник піонеру-герою, встановлений в Маріуполі, Донецька область України.[1][2]
Пам'ятник Толі Балабусі встановлено біля перехрестя проспектів адміралів Нахімова та Луніна у Приморському районі міста. Побудований на гроші, зароблені учнями маріупольської середньої школи № 31.
 Зовнішні зображення
| |
|---|---|
|
Меморіальна дошка біля підніжжя пам'ятника |
Урочисте закладання монумента на місці загибелі піонера відбулося 1 червня 1965 року — у День захисту дітей. Напередодні 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції — 5 листопада 1965 року відбулося відкриття пам'ятника: зі стели з сірого граніту виривається фігура хлопчика в червоній піонерській краватці. Постамент пам'ятника виконаний із темного граніту, біля його підстави розташована нахилена пам'ятна дошка з написом: «На цьому місці 10 вересня 1943 р. загинув піонер АНАТОЛІЙ БАЛАБУХА, беручи участь у звільненні рідного міста від німецько-фашистських загарбників». Зверху стели слова: «ПІОНЕРУ-ГЕРОЮ». Автором та скульптором пам'ятника став учитель історії СШ № 31 Леонард Трохимович Марченко.[2]
У травні 2011 року біля нього було проведено церемонію прийняття дітей в піонери[3]. На початку травня 2021 року в рамках «Толоки Пам'яті 1941—1945 років» депутати-опозиціонери Маріупольської міськради висадили квіти, облагородили територію, зашпаклювали та пофарбували пам'ятник[4].
Монумент неодноразово піддавався актам вандалізму.[5] У 2010 році була зроблена на народні засоби його реконструкція. Майданчик перед ним викладено тротуарною плиткою, є клумба та вазони з квітами.
- Вулицю, де жив Анатолій Балабуха, перейменували на його честь, і тепер вона називається вулицею Піонера Балабухи.
- Письменник Павло Безсонов написав повість «Вересневий ранок», а поети Микола Берилов та Антон Шапурма — вірші, присвячені юному герою-піонеру.[6]
- ↑ Памятник пионеру-герою Анатолию Балабухе. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ а б Памятник пионеру-герою Толе Балабухе в Мариуполе. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ Пам'ятник Анатолію Балабусі. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ В Мариуполе оппозиционеры привели в порядок памятники воинам-освободителям. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ В Мариуполе пионеру Балабухе вернули руку, но отобрали гранату. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- ↑ Мариупольские поэты о войне. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 27 жовтня 2021.
- Віртуальна енциклопедія «Діти-герої» [Архівовано 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- Пам'ятник Толі Балабусі (Маріуполь) [Архівовано 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- Піонер-герой залишився без гранати [Архівовано 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.]