Пань Юйлян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пань Юйлян
Pan Yiliang
Pan Yuliang.jpg
Інші імена Чжан Юйлян
Народилася 14 червня 1895(1895-06-14)
Янчжоу
Померла 22 липня 1977(1977-07-22) (82 роки)
Париж
Громадянство (підданство) Flag of France.svg Франція
Flag of the People's Republic of China.svg КНР
Національність китаянка
Діяльність художник
Alma mater Національна вища школа красних мистецтв
Чоловік Пань Цзаньху

Пань Юйлян (*潘玉良, 14 червня 1895 —22 липня 1977) — китайська художницяімпресіоністка XX ст.

Життєпис[ред.ред. код]

Походила з бідної родини Чжан. Народилася у м.Янчжоу (провінція Цзянсу). Рано осиротівши, з 8-річного віку виховувалася у родині дядька з боку матері, у 14 років була продана їм до публічного будинку. Юйлян неодноразово намагалася втекти звідти чи накласти на себе руки.

У 1912 році її викупив звідти Пань Цзаньхуа, комісар митниці у м. Тунчен, зробивши Юйлян своєю другою дружиною. Пань вчився в Японії і був членом Союзної ліги, попередниці Гоміньдану. У 1913 році Пань Цзаньхуа і Чжан Юйлян одружилися. Юйлян взяла прізвище чоловіка в знак вдячності і поваги носила її до кінця життя. Цзаньхуа виявив здібності Юйлян до живопису. Виїхавши в південну провінцію Юньнань у справах в тривале відрядження, він доручив своєму другу художнику опікати свою молоду дружину. У нього дівчина почала вчитися живопису і у 1918 році змогла вступити до Шанхайського інституту образотворчих мистецтв. Посаду ректора на той час займав художник Лю Хайсу, прихильник ідеї освоєння майстерності європейських художників. Він впровадив у програму навчання студентів заняття на пленері. В його студії учні малювали також і оголену натуру. Це викликало гучний скандал, Лю отримав прізвисько «зрадник мистецтва», а його студію розігнали. Лю любив своїх учнів і продовжував стежити за їхньою долею, завдяки йому Пань Юйлян отримала державну стипендію для навчання у Франції. У 1921 році вона вирушила до Франції, де навчалася в художніх академіях Ліона і Парижа.

У 1925 році, закінчивши курс з відзнакою, отримала грант і відправилася стажуватися в Римську імператорську художню академію. Грошей, які надсилав чоловік вистачало на подорожі по Європі, де художниця вивчала класиків. Однак незабаром Пань Цзаньхуа втрачає роботу, Юйлян позбавляється матеріальної допомоги з боку чоловіка, живе тільки на крихітну стипендію, на заняттях вона ледь не падає в непритомність від голоду. Тим не менше вона продовжує працювати і брати участь у виставках. Навесні 1925 року, коли викладачі і однокурсники вже почали збирати гроші по підписці, щоб підтримати її, до неї приходить успіх, її картина «Оголена» посіла третє місце на Євразійської виставці сучасного живопису. Премія склала 5 тисяч лір. У 1926 році її робота «Купальниці» удостоїлася найвищої нагороди на Міжнародній художній виставці у Римі. До художниці приходить популярність.

У 1927 р. Пань Юйлян повернулася до Китаю. З 1929 року відбулися 5 її персональних виставок. Вона стала першою сучасною китайською художницею, яка була удостоєна персональної виставки.

У своїх роботах вона використовувала досвід, накопичений в Європі, її стиль склався під впливом імпресіоністів і фовістів. Це був новий напрямок у мистецтві, тому художниця зазнала критики з боку традиціоналістів. Не знайшла вона розуміння і у широкої публіки, яка не звикла бачити на полотнах оголену жіночу натуру. Їй пригадали і її минуле, зазначивши: «Повія не повинна бруднити вежу зі слонової кістки».

У 1937 році художниця залишила Китай і поїхала до Франції, де з успіхом продовжувала творити. Померла Пань Юйлян у 1977 році, похована у Франції. Її 4 000 картин та малюнків після її смерті були перевезені до столиці провінції Аньхой — м.Хефей, де вони зберігаються досі.

У мистецтві[ред.ред. код]

Письменниця Ши Нань написала роман «Душа живописця — Біографія Пань Юйлян», відомий режисер Хуан Шуцінь у 1993 році за романом зняв 30-серійний фільм «Душа живописця» з актрисою Гун Лі в головній ролі. До цього у 1990 році вийшов 8-серійний фільм «Незвичайна історія художниці Пань Юйлян» режисера Хе Іліня. Доля художниці привертала увагу романістів не тільки в Китаї, але і на Заході. Про незвичайну долю художниці Дж. Коуді написав книгу «Художниця з Шанхаю».

Джерела[ред.ред. код]

  • Sheldon H. Lu: Chinese Modernity and Global Biopolitics: Studies in Literature and Visual Culture, Univ of Hawaii Pr 2007, ISBN 978-0-8248-3177-6, S. 73
  • Marie-Laure de Shazer, Pan Yu-liang, La Manet Chinoise Édilivre, 2010, (ISBN 978-2-8121-2486-0)