Папський скудо

Папський скудо
Дата створення / заснування	10 січня 1835
Названо на честь	Скудо
Країна	Папська держава
Емітент	Банк Папської областіd
Замінений на	Папська ліра і італійська ліра
Час/дата початку	10 січня 1835
Час/дата закінчення	1866
З матеріалу	золото, срібло і мідь
Виробник	монетні двори Стародавньго Римуd і монетний двір
Ділиться на одиниці	байоккоd і Куаттріно
Ціна	5,32 італійська ліра
Папський скудо у Вікісховищі

Папський скудо (італ. scudo pontificio) — грошова одиниця Папської області, що мала обіг до 1866. Ділився на 100 байокко, які у свою чергу ділилися на 5 кваттріно. Також існували:

• гросо, рівний 5 байокко,
• карліно, рівний 7½ байокко,
• джуліо і паоло, рівні по 10 байокко,
• тестон, рівний 30 байокко,
• доппія, що дорівнює 3 скудо.

Крім Папської держави загалом, монети карбували й окремі її складові. Номінал скрізь був однаковим, крім Болоньї: Байокко з Болоньї (відомий як Болоньїно) ділився на 6 кваттріно.

У 1798 французькими військами встановлена Римська республіка, що продовжувала карбувати монети байокко і скудо; ряд територій Папської області у період також карбували монети з символікою Римської республіки.

У 1808 Папська область анексована Францією, і офіційною грошовою одиницею території став французький франк. Після відновлення влади пап у 1814 папський скудо також відновлений у правах грошової одиниці, проте тепер карбування монети було повністю зосереджено в руках держави.

Коли в ході революції 1849 на території Папської області знову на деякий час встановлена республіка, монети карбувалися централізовано, а також в Анконі.

У 1866 скудо замінений лірою, що дорівнює італійській лірі; обмінний курс був 5,375 лір за 1 скудо.

Монети

Наприкінці XVIII століття в обігу знаходилися мідні монети номіналом в 1 кваттрино, і в 1/2, 1, 2, 2/5 і 5 байокки, біллонові монети номіналом в 1, 4, 8, 12, 25 і 50 байоккі, а також в 1 і 2 карліно, срібні монети номіналом в 1 гроссо, 1 і 2 джуліо, 1 тестоні і 1 скудо, і золоті монети номіналом в ½ і 1 цехіну, а також в 1 і 2 доппії. Окремі міста карбували монети тих же достоїнств, за винятком Болоньї, яка додатково карбувала срібні монети номіналом 12 байокко, ½ скудо і 80 болоньїно, а також золоті монети номіналом 2, 5 і 10 цехінів.

Римська республіка, що існувала в 1798—1799, карбувала мідні монети номіналом в ½, 1, 2 і 5 байокко, а також срібну монету номіналом в 1 скудо.

Після повторного введення папського скудо в обіг у 1814 білонні монети більше не використовувалися, вийшли з обігу також монети деяких інших номіналів. Тепер карбувалися мідні монети номіналом в 1 кваттріно, ½ і 1 байокко, срібні монети номіналом в 1 гроссо, 1 і 2 джуліо і 1 скудо, а також золоті монети номіналом в 1 доппіа.

У 1830 в обіг знову введена срібна монета номіналом в 1 тестоні, а в 1832 — номіналом в 50 байокко.

У 1835 в обіг введений новий набір монет, і прибрані з обігу всі назви монет, крім кваттрино, байокко і скудо. Тепер карбувалися мідні монети номіналом в 1 кваттрино, а також в ½ і 1 байокко, срібні монети номіналом в 5, 10, 20, 30 і 50 байокко і в 1 скудо, а також золоті монети номіналом в 2½, 5 і 1.

Римська республіка, що виникла в 1849, карбувала мідні монети номіналом в ½, 1 і 3 байокко, і срібні монети номіналом в 4, 8, 16 і 40 байокко. Після реставрації папської влади введено в обіг мідні монети номіналом 2 і 5 байокко.

Банкноти

З 1785 S. Monte Della Pieta' di Roma ввів в обіг паперові гроші номіналом від 3 до 1500 скудо.

З 1786 Banco di S. Spirito di Roma почав випускати банкноти номіналом від 3 до 3000 скудо.

У 1798—1799 Римська республіка випускала банкноти різних номіналів, включаючи 3 і 40 байокко, 8, 9 і 10 паоло.

У ХІХ столітті банкноти випускалися казначейством Папської області.

Джерела

• Krause, Chester L. і Clifford Mishler (1978). «Standard Catalog of World Coins», 1979 Edition. Colin R. Bruce II (senior editor) (5th ed. Ed.). Krause Publications. ISBN 0873410203