Білонні монети

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Австрійська білонна монета номіналом у 10 крейцерів, 1871 р. Вміст срібла - 50 %.

Білонні монети (від фр. billon) - неповноцінні (розмінні, кредитні) монети, купівельна спроможність яких перевищує вартість металу, що міститься в них[1][2]. У більш вузькому сенсі - монети, у яких вміст благородного металу (золота або срібла) становить меншу частину, а більшу - лігатура[1]. Ще більш вузьке значення - срібні монети 500-ї і нижчої проби, де лігатурним металом, як правило, виступає мідь[3].

Про білонні як про неповноцінні (кредитні) монети див. статтю «Розмінна монета».

Білон[ред. | ред. код]

У XIII столітті у Франції словом «Білон» (від фр. billon) називали сирий, не карбований у вигляді монети коштовний метал, тобто золото або срібло у вигляді зливку або навіть у зовсім сирому, необробленому вигляді. В Англії воно трансформувалося в поняття bullion coin (інвестиційна, вагова монета). У самій Франції, а також у багатьох інших країнах (зокрема, в Росії) в XV столітті слово «Білон» стало означати сплав з незначним вмістом коштовного металу [4], в більш вузькому сенсі - сплав міді зі сріблом, де останнє становить менше 50 % («біла мідь»)[3][1].

Приклади білонних монет[ред. | ред. код]

Білон використовувався для виготовлення монет ( Білонна монета в цьому сенсі - срібна монета з пробою не вище 500-ї), а також для виробництва прикрас [джерело не вказане 1970 днів]. Відомі білонні монети, що карбувалися в VI - на початку V століття до н. е. в Малій Азії на острові Лесбос і містили 40 % срібла і 60 % міді. Великий розмах виготовлення білонних монет, у лігатурному сплаві яких переважала мідь, набуло у Римській імперії (денарії, антонініани), досягнувши піку при Галлієні (253-268). Було виявлено, що наслідок псування та неконтрольованого масового карбування білонні монети мають тенденцію витісняти з обігу більш повноцінні, повновартісні монети. За кольором металу розрізняли монети білі (лат. argentum album) і монети чорні (лат. argentum nigrum), відповідно, монети високої (наприклад, празький гріш) і низькою проби (чеський денарій)[3][1][5][6].

В Російській імперії з 1867 по 1917 р. монети номіналом 5, 10, 15 і 20 копійок карбувалися з білону з вмістом срібла 50 % (до 1867 року ці номінали випускалися зі срібла 868-ї або 750-ї проби) [7]. В РРФСР (а пізніше в СРСР) з 1921 до 1931 монети в 10, 15 і 20 копійок також випускалися з білону (срібло 500-ї проби) [джерело не вказане 1970 днів].

Дивіться також[ред. | ред. код]

(рос.) Монетные металлы[ru]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • {{{Заголовок}}} / [Автор: Зварич В.В.] — 4 -е вид. — Львів : Вища школа, 1980.
  • {{{Заголовок}}} / [ Автори: Фенглер Х. , Гіро Г. , Унгер В. ] / Пер. з нім. М. Г. Арсеньевой / Відп. ред. В. М. Потін. — 2 -е вид. , перераб . і доп. — М. : Радіо і зв'язок, 1993. — ISBN 5-256-00317-8.
  • {{{Заголовок}}}. — СПб . : Семенівська типо-літографії (І. А. Ефрона), 1890-1907. - «Вікітека»
  • Меттінглі Г. {{{Заголовок}}}. — М. : Collector's Books, 2005. — ISBN 1-932525-37-8.