Партисипативна економіка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Партисипативна економіка (англ. participatory economics, більш відомий термін Parecon) — економічна модель, запропонована редактором антиглобалістського порталу ZMag Майклом Альбертом на підтвердження головного антиглобалістського гасла: «Інший світ можливий».

Основу партисипативної економіки становлять чотири якості: солідарність, різноманітність, справедливість і самоврядування. У сучасному суспільстві розрізняються три класи: робітники, власники, і «координатори», тобто менеджери. Майкл Альберт вважає, що вирішальною невдачею країн радянського соціалізму була поява класу «координаторів», котрі відняли знаряддя виробництва та права прийняття рішень у трудящих. З метою змінити ситуацію він пропонує ліквідувати не тільки приватну власність, але і будь-які форми «координації». Всі питання в партисипативній економіці повинні вирішуватися самоврядуванням — тобто радами всіх зацікавлених людей, і виробників, і споживачів.

Щоб усунути інші види нерівності — особливо, нерівність привілеїв між кваліфікованими і некваліфікованими трудящими — Майкл Альберт пропонує встановити рівний розподіл особистих витрат сил на приємну і неприємну роботи, наприклад, хірург повинен також кілька годин на день мити підлоги. Розподіл має ґрунтуватися на відносних «рейтингах» того, яке співвідношення приємної і неприємної роботи. Він також пропонує встановити винагороду, пропорційну вкладеним у працю «зусиллям та жертвам».

Джерела[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]

Відео