Паскалін Бонго Ондімба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Паскалін Бонго Ондімба
Народилася 10 квітня 1956(1956-04-10) (64 роки)
Франсвіль, Габон
Країна Flag of Gabon.svg Габон
Діяльність політична діячка, дипломат
Alma mater Національна школа адміністрації
Посада Minister for Foreign Affairsd
Партія Габонська демократична партія
Батько Омар Бонго
Родичі Алі бен Бонго Ондімба
IMDb nm4966630

Пані Паскалін Мферрі Бонго Ондімба (10 квітня 1957[1]) — габонський політик. За свого батька, президента Омара Бонго, вона була міністром закордонних справ з 1992 по 1994 рр. та директором кабінету президента з 1994 по 2009 рр.

Життєпис[ред. | ред. код]

Паскалін Бонго — старша дочка Омара Бонго та Луїзи Муябі Мукала. Вона була призначена особистим радником президента республіки в 1987 році[1][2] і в червні 1991 року призначена міністром закордонних справ. Президент Бонго довіряв Міністерство закордонних справ близьким родичам з 1981 року[1]. Прямим попередником Паскалін на цій посаді був її брат Алі Бонго, який був на кілька років молодший за Паскалін і був визнаний невідповідним на посаду міністра на підставі конституційного віку[1][3]. У своєму першому зверненні до Організації Об'єднаних Націй пізніше в 1991 році вона підтримала вигнання іракських сил з Кувейту і висловила стурбованість насильством у Південній Африці. Вона вітала реформи в Південній Африці, але також наголосила, що необхідні подальші кроки для повного усунення системи апартеїду. Відзначаючи крах соціалізму в країнах Варшавського договору, вона сказала, що світ стає свідком швидких змін, але наголосила на думці Габона, що економічна прірва між розвиненими країнами та країнами, що розвиваються — глобальною «північчю» та «півднем» — була «реальною» проблемою[2].

Паскалін Бонго залишалася міністром закордонних справ до березня 1994 року, коли президент Бонго призначив Жана Пінга замінити неї[4]. На той час він призначив Паскаліну директором кабінету президента[1].

Після смерті батька в червні 2009 року її брата Алі було обрано президентом; одразу після вступу на посаду Алі перемістив Паскаліну з посади директора Кабінету Президента на посаду Верховного особистого представника Глави держави 17 жовтня 2009 року[5]. У наступні роки Паскалін та Алі мали суперечливі стосунки[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д David E. Gardinier and Douglas A. Yates, Historical Dictionary of Gabon (2006), third edition, page 45.
  2. а б "Gabon President's Daughter Debuts at UN as Minister of Foreign Affairs", Jet, 4 November 1991, pages 10–11.
  3. Samuel Decalo, The Stable Minority: Civilian Rule in Africa, 1960–1990 (1998), page 164.
  4. Historical Dictionary of Gabon, pages 41 and 264–265.
  5. "Gabon: Nouvelles nominations à la présidence de la République"[недоступне посилання з 01.03.2018], Gabonews, 17 October 2009.
  6. "Ali and Pascaline fall out over oil", West Africa Newsletter, number 662, Africa Intelligence, 3 July 2013.