Пассар Андрій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пассар Андрій Олександрович
Народився 25 березня 1925(1925-03-25)[1]
Нанайський район, Хабаровський край, СРСР
Помер 3 січня 2013(2013-01-03) (87 років)
Хабаровськ, Росія
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність письменник, поет
Роки активності з 1948
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Японією»
Заслужений працівник культури Російської Федерації

Пассар Андрій Олександрович (25 березня 1925 — 3 січня 2013) — нанайский радянський і російський поет, заслужений працівник культури. З 1955 року член Союзу письменників СРСР. З 1956 року — член КПРС. Почесний громадянин нанайськими району Хабаровського краю.

Біографія[ред. | ред. код]

З сім'ї мисливця і рибалки, походження з давнього нанайського роду «Червоні вовки».

У 1943 році був призваний в армію, п'ять років служив на далекосхідному кордоні. Був снайпером, воював під час Другої світової війни на Далекому Сході.

У 1948 році вступив на підготовчі курси Ленінградського педагогічного інституту імені О. І. Герцена . На цей час припадає початок літературної діяльності Пассара.

У 1949 році його твори почали друкуватися.

Перепробував кілька спеціальностей: був і міліціонером, інкасатором в Держбанку, вихователем, молодшим науковим співробітником в краєзнавчому музеї і навіть заступника редактора газети «Шлях до комунізму» (Комсомольський район).

У 1952 році в Хабаровську вийшла його перша збірка віршів «Сонячне світло» нанайською мовою (незабаром його перевели російською). Вірші Андрія Пассара були присвячені рідному краю і сучасному життю нанайского народу.

У 1950-ті роки займався перекладом віршів нанайською мовою, серед яких були твори Володимира Маяковського та Петра Комарова.

У 1960 році закінчив Вищі літературні курси при Спілці письменників СРСР. Повернувся на Далекий Схід, жив на Сахаліні.

Остання його книга — поема «Бичэхэ Европачи. Лист до Європи» нанайською і російською мовами вийшла в 2010 році. Це поетичне антифашистське звернення до 26 німецьким солдатам, яких поодинці взяв у полон його двоюрідний брат, снайпер Олександр Пассар, за що і отримав високе звання Героя Радянського Союзу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пассар Андрей Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Писатели Дальнего Востока. Биобиблиографический справочник. Вып. 2. Сост.: Т. В. Кирпиченко, Л. Н. Циновская. — Хабаровск: Хабар. краевая универс. науч. б-ка, 1989. — 384 с., стр. 287—292.
  • Литературный путеводитель. Хабаровские писатели: судьба и творчество. Библиография, проза, поэзия. Под общ. ред. М. Ф. Асламова. К 70-летию Хабаровской краевой писательской организации. — Хабаровск: Кн. изд., 2004. — 326 с., стр. 263—264.
  • Дулин Б. М. Проза Андрея Пассара // Рефераты докладов и со-общ. ин-та истории, археологии и этнографии народов Дальнего Востока ДВНЦ АН СССР. — [Владивосток], 1973. — Вып. 1. — С. 189—195.

Посилання[ред. | ред. код]