Паїк Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Володимир Іванович Паїк (англ. Volodymyr Païk, Volodymyr Paik народився 14 квітня 1914(19140414) на хуторі Папрочизна, який належить до села Стара Сіль, Старосамбірського району Львівської області) — канадський історик українського походження.

Життєпис[ред.ред. код]

Батько — Іван Паїк. Мати — Ганна Дубас.

Після закінчення школи вступив до Інституту радянської торгівлі, теперішня Льві́вська комерці́йна акаде́мія) у Львові на товарознавчий факультет(спеціалізація з економічної географії у професора Ю. Чижевського), який закінчив весною 1941 року.

Восени став співзасновником і вчителем торговельної школи у Самборі.

Одружився з Марією Марчук зі Самбора. У 1944 виїхатив у с. Туринське на Лемківщині, потім на Закарпаття. Після цього опинився у пересильному таборі Штрасгоф поблизу Відня. Подружжя було призначене на роботу в лабораторію цукрової фабрики. Далі, тікаючи від Червоної Армії, яка наближалася, Паїки потрапили у Баварію, там і залишилися у таборі для депортованих. Там Володимир виконував функцію культосвітнього референта, був директором торговельних курсів для чисельної молоді, яка опинилася в еміграції.

У своїх спогадах, написала племінниця Володимира Паїка, Лідія Головацька зі Старої Солі, вона згадує, що весною  1947 року Володимир з дружиною Марією пристали до великого біженецького табору кількістю близько 7000 біженців. Там він організував Українську Торговельну гімназію, сам був директором і викладачем протягом 1947-1948 років. В липні 1948 року подружжя переїхало до Галіфаксу в Канаді, а через деякий час переселилося до Едмонтону.

Крім громадсько-політичної праці, почав трудитися на курсах українознавства ім. І. Франка в 1969 році, викладав географію України, виховання і світогляд, а під  кінець — історію України аж до 1988 року.

Праці[ред.ред. код]

Володимир Паїк у 1972 написав підручник «Виховання і світогляд», який високо оцінений Києво-Могилянською Академією у 1995. Він вийшов друком у 1975 році в Бельгії.

Новий підручник «Економічної географії України» він написав у 1972 році, а згодом описову географію України «Пісня про Україну» і почав працювати понад 20 років над атласом «Україна у минулому і сьогодні», який видано у 1997 році і перевидано у 1999.

Перебуваючи за кордоном, у 1982 році почав писати книгу «Корінь нескореної  України». Цю працю закінчив у 1990 році, опублікована у видавництві «Червона калина» у Львові тиражем 15000 примірників. Книгу було роздано у вищі навчальні заклади, бібліотеки, членам УПА та ОУН, старшинам Української Армії та Національної гвардії. Вона отримала високу оцінку як науково-популярна праця в Україні й в еміграції.

Книги, видані в Україні[ред.ред. код]

  • Паїк В. Корінь безсмертної України і українського народу / Упорядкував В. Паїк; Редактор Ігор Ходак. — Львів: Червона калина, 1995. — 237 c. — (Наукові скрипти. Ч. 2). — ISBN 5-7707-0708-9.
  • Паїк, Володимир Іванович. Україна в минулому й сьогодні: (Історичні й географічні карти) / В. І. Паїк . — 2-е вид . — Львів: Наукове т-во ім. Шевченка, 1999 . — 28 с. : 38 л. карт .

Відзнаки[ред.ред. код]

За всі свої праці і за громадсько-політичну роботу Володимир Паїк нагороджений найвищою відзнакою СУМ — четвертим ступенем виховника у 1990 році, а від Конгресу українців Канади — золотою Шевченківською медаллю.

В 1999 удостоєний нагороди «Hetman Award».[1]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]