Паїк Володимир Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Володимир Іванович Паїк (англ. Volodymyr Païk, Volodymyr Paik народився 14 квітня 1914(19140414) на хуторі Папрочизна, який належить до села Стара Сіль, Старосамбірського району Львівської області) — канадський історик українського походження.

Життєпис[ред. | ред. код]

Батько — Іван Паїк. Мати — Ганна Дубас.

Після закінчення школи вступив до Інституту радянської торгівлі, теперішня Льві́вська комерці́йна акаде́мія) у Львові на товарознавчий факультет(спеціалізація з економічної географії у професора Ю. Чижевського), який закінчив весною 1941 року.

Восени став співзасновником і вчителем торговельної школи у Самборі.

Одружився з Марією Марчук зі Самбора. У 1944 виїхатив у с. Туринське на Лемківщині, потім на Закарпаття. Після цього опинився у пересильному таборі Штрасгоф поблизу Відня. Подружжя було призначене на роботу в лабораторію цукрової фабрики. Далі, тікаючи від Червоної Армії, яка наближалася, Паїки потрапили у Баварію, там і залишилися у таборі для депортованих. Там Володимир виконував функцію культосвітнього референта, був директором торговельних курсів для чисельної молоді, яка опинилася в еміграції.

У своїх спогадах, написала племінниця Володимира Паїка, Лідія Головацька зі Старої Солі, вона згадує, що весною  1947 року Володимир з дружиною Марією пристали до великого біженецького табору кількістю близько 7000 біженців. Там він організував Українську Торговельну гімназію, сам був директором і викладачем протягом 1947-1948 років. В липні 1948 року подружжя переїхало до Галіфаксу в Канаді, а через деякий час переселилося до Едмонтону.

Крім громадсько-політичної праці, почав трудитися на курсах українознавства ім. І. Франка в 1969 році, викладав географію України, виховання і світогляд, а під  кінець — історію України аж до 1988 року.

Праці[ред. | ред. код]

Володимир Паїк у 1972 написав підручник «Виховання і світогляд», який високо оцінений Києво-Могилянською Академією у 1995. Він вийшов друком у 1975 році в Бельгії.

Новий підручник «Економічної географії України» він написав у 1972 році, а згодом описову географію України «Пісня про Україну» і почав працювати понад 20 років над атласом «Україна у минулому і сьогодні», який видано у 1997 році і перевидано у 1999.

Перебуваючи за кордоном, у 1982 році почав писати книгу «Корінь нескореної  України». Цю працю закінчив у 1990 році, опублікована у видавництві «Червона калина» у Львові тиражем 15000 примірників. Книгу було роздано у вищі навчальні заклади, бібліотеки, членам УПА та ОУН, старшинам Української Армії та Національної гвардії. Вона отримала високу оцінку як науково-популярна праця в Україні й в еміграції.

Книги, видані в Україні[ред. | ред. код]

  • Паїк В. Корінь безсмертної України і українського народу / Упорядкував В. Паїк; Редактор Ігор Ходак. — Львів: Червона калина, 1995. — 237 c. — (Наукові скрипти. Ч. 2). — ISBN 5-7707-0708-9.
  • Паїк, Володимир Іванович. Україна в минулому й сьогодні: (Історичні й географічні карти) / В. І. Паїк . — 2-е вид . — Львів: Наукове т-во ім. Шевченка, 1999 . — 28 с. : 38 л. карт .

Відзнаки[ред. | ред. код]

За всі свої праці і за громадсько-політичну роботу Володимир Паїк нагороджений найвищою відзнакою СУМ — четвертим ступенем виховника у 1990 році, а від Конгресу українців Канади — золотою Шевченківською медаллю.

В 1999 удостоєний нагороди «Hetman Award».[1]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]