Пердігьє Агріколь

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пердігьє Агріколь
фр. Agricol Perdiguier
Agricol Perdiguier (1805-1875).jpg
Псевдо Avignonnais la Vertu[1]
Народився 3 грудня 1805(1805-12-03)[2][3]
Мор'єр-лез-Авіньйон
Помер 26 березня 1875(1875-03-26)[2][3] (69 років)
Париж, Франція
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Діяльність політик, Столяр, тесляр
Володіє мовами французька[2]
Посада депутат Національної асамблеї Франції

Пердігьє Агріколь́ (фр. Agricol Perdiguier; 3 грудня 1805 р., Морьер-лез-Авіньйон — 26 березня 1875 р., Париж) — французький письменник і політичний діяч, депутат, який стояв за об'єднання робітничого класу і названий істориками першим французьким синдикалістом[5].

Біографія[ред. | ред. код]

Пам'ятник Пердігьє в сквері Агриколя, Авіньйон

Син офіцера, навчався столярному ремеслу і був прийнятий під ім'ям Avignonnais la Vertu в авіньйонську корпорацію підмайстрів ( Compagnons du Devoir libro ), що мала характер містико-благодійного братства . Розуміючи вигоди, що подаються для робочих корпоративним початком, задався метою об'єднати ремісничі братства, що ворогували між собою . Цією ідеєю пройняті його твори, написані в 1839 у після приїзду його в Париж: «Compagnonnage, rencontre de deux frères» і «Livre du compagnonnage».

Пердігьє Агріколь був посвячений у масонство 17 березня 1846 в паризькій ложі «Госпітальєри Палестини» Верховної ради Франції[6].

Обраний у 1848 р. членом Національних зборів і прозваний «Фенелоном робітників», прилучився до лівих. Після державного перевороту емігрував до Бельгію, потім в Швейцарію. Повернувшись на батьківщину, написав кілька брошур на захист республіки.

В 1862 р.у з'явилася його п'єса «Les gavots et les Dévorants ou la Réconciliation des compagnons», де проводилась його улюблена думка про необхідність об'єднання робітничого класу.

Похований на Пер-Лашезі (85 ділянка).

Творчість[ред. | ред. код]

Пісні
  • Le départ des compagnons
  • Adieu au pays
  • Les voyageurs (песня Тур-де-Франс)
  • Salomon (основатель корпорации подмастерьев Compagnons du Devoir de Liberté)
  • Le Compagnon content de peu
Поема
  • La rencontre de deux frères
Технічні видання
  • Dialogue sur l'architecture
  • Raisonnement sur le trait
Видання про корпорації підмайстрів
  • Notice sur le Compagnonnage
  • Le Livre du Compagnonnage (1838, 2-ое изд. 1841, 3-е изд. 1857)
  • Biographie de l'auteur du livre du compagnonnage et réflexions diverses ou complément de l'histoire d'une scission dans le compagnonnage (1846)
  • Mémoire d'un Compagnon
  • Maître Adam, menuisier à Nevers (1863)
  • Question vitale sur le Compagnonnage et la classe ouvrière (1863)
  • Le Compagnonnage illustré
Історія
  • Histoire démocratique des peuples anciens et modernes в 12 томах (вышли только 7 томов между 1849 и 1851)
Театральна п'єса
  • Les Gavots et les Devoirans ou la Réconciliation des compagnons
Політика
  • Despotisme et Liberté
  • peuple de France reste debout
  • Allemands, daignez réfléchir
  • Comment constituer la République 1871 (сборник статей в Le National во время парижской Коммуны)
  • Patriotisme et modération
  • Conseil d'un ami aux républicains
  • La vérité sur le pape et les prêtres
  • Que devient, que deviendra la France (1874)

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Jean Briquet:
    • Agricol Perdiguier, compagnon du tour de France et représentant du peuple: 1805–1875, Librairie M. Rivière, 1955, 468 pages
    • Agricol Perdiguier compagnon du Tour de France et représentant du peuple 1805–1875: compagnon du Tour de France et représentant du peuple, 1805–1875 : avec des lettres choisies d'Agricol Perdiguier, de sa femme Lise et de George Sand, Éditions de la Butte aux Cailles, 1981, 593 pages ISBN 978-2-902928-09-5
  • Jean-Pierre Saltarelli, Agricol Perdiguier (1805 −1875), dit Avignonnais la Vertu, compagnon menuisier et écrivain, programme de la Société Littéraire de Sorgues pour le 175 e anniversaire de sa mort, Sorgues, 2005.
  • Marc Maynègre, Agricol Perdiguier, Avignonnais la Vertu (1805–1875), Journal de la Société Littéraire, Délégation de Vaucluse, numéro|18, novembre 2006.
  • Philippe Guillot, Georges Sand et Agricol Perdiguier, Au fil de la Sorgue Bleue, Avignon, numéro|14, janvier-mars 2009

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.museecompagnonnage.fr/genealogie_impression.php?compagnon_id=6320&compagnon_position=1&langue_id=1
  2. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Sycomore / Assemblée nationale
  4. Moiroux J. Le cimetière du Père-LachaiseParis: 1908. — P. 273.
  5. Ragon Michel, «Histoire de la littérature prolétarienne de langue française»; éditions Albin Michel, 1974. p. 98
  6. Journal de la Grande Loge de France, no 66, avril 2006, p. 8.

Джерела[ред. | ред. код]