Петавій (кратер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Петавій (лат. Petavius) — великий місячний ударний кратер, розташований на південний схід від Моря Достатку, неподалік від південно-східного місячного лімбу. Названий на честь одного із основоположників сучасної хронології Діонісія Петавіуса.

Опис кратера[ред. | ред. код]

На північно-західному обідку Петавія розміщенний менший кратер Роттслі. На південному-сході розташовані Паліцш, Валліс Паліцш і Хасе. Далі на північ знаходиться великий кратер Венделін. Петавій здається довгастим, якщо дивитися із Землі через ракурс. Петавій за віком належить до Імбрійського періоду. Зовнішня стіна кратера є надзвичайно широка пропорційно діаметру і має подвійний ободок уздовж південної та західної сторін. Висота ободка коливається на цілих 50% від найнижчої точки і ряду хребтів, що розходяться назовні від країв. Опукле дно кратера колись було покрите потоком лави, що утворило вузькі западини, які входять до системи борозн Петавію. У центрі кратеру знаходиться велике гірське утворення з безліччю вершин, що підіймаються на 1,7 кілометра над поверхнею. Від цих вершин до південно-західної сторони кратера проходить великий перелом.

Преподобний Томас Вільям Вебб описував Петавій так:

«Одне з найкращих місць на Місяці. Його великий подвійний вал, розміщений на східній стороні близько 3,400 метрів. Сам по собі високий, його тераси та опуклий інтер'єр із центральним пагорбом та щілиною створюють чудовий пейзаж у місячний ранок або вечір, повністю зникаючи під Сонцем, що зійшло, але на півдорозі до меридіана».

Найбільш оптимальний час для спостереження кратера – третій день після молодика, на четвертий день кратер ховається в тіні.

Петавій B на північ-північний захід від Петавія має невелику променеву систему, яка лежить по всій поверхні Моря Достатку. Завдяки цим променям Петавій B наноситься на карту як частина системи Коперніка.

Сателітні кратери[ред. | ред. код]

Фрагмент карти LAC-98
Фрагмент карти LAC-98
Петавій Координати Діаметр, км
A 26°09′ пд. ш. 61°38′ сх. д. / 26.15° пд. ш. 61.64° сх. д. / -26.15; 61.64 (Петавий A) 6,3
B 19°54′ пд. ш. 57°00′ сх. д. / 19.9° пд. ш. 57° сх. д. / -19.9; 57 (Петавий B) 32,0
C 27°43′ пд. ш. 59°58′ сх. д. / 27.72° пд. ш. 59.97° сх. д. / -27.72; 59.97 (Петавий C) 11,2
D 24°02′ пд. ш. 64°19′ сх. д. / 24.04° пд. ш. 64.31° сх. д. / -24.04; 64.31 (Петавий D) 19,5











Галерея[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

  • Rev. T. W. Webb, Celestial Objects for Common Telescopes, rev. 6, Dover, 1962, ISBN 0-486-20917-2.
  • Ghent and others, Properties of Lunar Crater Ejecta from New 70 cm Radar Observations, 2004, Lunar & Planetary Science 35; #1879.
  • Andersson, L. E.; Whitaker, E. A. (1982). NASA Catalogue of Lunar Nomenclature. NASA RP-1097.
  • Blue, Jennifer (25 липня 2007). Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS. Архів оригіналу за 13 лютого 2013. Процитовано 5 серпня 2007.
  • Bussey, B.; Spudis, P. (2004). The Clementine Atlas of the Moon. New York: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-81528-4.
  • Cocks, Elijah E.; Cocks, Josiah C. (1995). Who's Who on the Moon: A Biographical Dictionary of Lunar Nomenclature. Tudor Publishers. ISBN 978-0-936389-27-1.
  • McDowell, Jonathan (15 липня 2007). Lunar Nomenclature. Jonathan's Space Report. Архів оригіналу за 26 травня 2012. Процитовано 24 жовтня 2007.
  • Menzel, D. H.; Minnaert, M.; Levin, B.; Dollfus, A.; Bell, B. (1971). Report on Lunar Nomenclature by the Working Group of Commission 17 of the IAU. Space Science Reviews. 12 (2): 136—186. Bibcode:1971SSRv...12..136M. doi:10.1007/BF00171763.
  • Moore, Patrick (2001). On the Moon. Sterling Publishing Co. ISBN 978-0-304-35469-6.
  • Price, Fred W. (1988). The Moon Observer's Handbook. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-33500-3.
  • Rükl, Antonín (1990). Atlas of the Moon. Kalmbach Books. ISBN 978-0-913135-17-4.
  • Webb, Rev. T. W. (1962). Celestial Objects for Common Telescopes (вид. 6th revised). Dover. ISBN 978-0-486-20917-3.
  • Whitaker, Ewen A. (1999). Mapping and Naming the Moon. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-62248-6.
  • Wlasuk, Peter T. (2000). Observing the Moon. Springer. ISBN 978-1-85233-193-1.

Посилання[ред. | ред. код]