Петровський Федір Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Фе́дір Дми́трович Петро́вський (Мала Бобровиця, Бобровицький район, Чернігівської області —?) — повстанець, один із командирів Червоного козацтва.

Захоплений німцями у Дроздовській лікарні після повстання в серпні 1918 року на Ніжинщині.

Поранених повстанців живцем закопано на станції Вересоч.

Один з чотирьох вцілілих повстанців, викопаних сестрами Кичко.

Пізніше на мосту в Вересочі схоплені німецькими солдатами.

Чернігівський військово-польовий суд присудив кожного до десяти років каторги з відбуванням в Берестейський в'язниці.

Втік з фортеці і повернувся до дому.

Вступив до Червоного козацтва.

В складі 2-ї Української радянської дивізії вступив в бій під Білгородом з корпусом Болбочана.

Пенсіонер.

Жив у Винниці.

Нагороди[ред. | ред. код]

За активну участь у колективізації сільського господарства нагороджений орденом Червоного прапора України.

За бойові заслуги на фронті в роки Другої світової війни нагороджений орденом Червоної Зірки і медалями.

Джерела[ред. | ред. код]