Петрушевич Роман Омелянович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Роман Омелянович Петрушевич (1872 — після весни 1940) — український громадський, державний діяч, за фахом — військовик.

Життєпис[ред. | ред. код]

Наймолодший син о. Петрушевича Еміліяна, молодший брат президента ЗУНР Евгена Петрушевича.

Навчався військової справи, закінчив правничі студії. Член Українського Громадського комітету в Кам'янці-Струмиловій (також о. Микола Цегельський, І. Вертипорох та інші); роззброїли вояків старшинської школи у місті після Листопадового чину у Львові,[1] що сприяло вставленню влади Української держави (ЗУНР) в Кам'янці-Струмиловій та повіті. Був повітовим комісаром Української держави (ЗУНР) в Кам'янці-Струмиловій, ініціював створення різноманітних українських товариств, долучився до побудови у місті «Народного дому».

Зазнавав переслідувань з боку польської, більшовицької влад. Навесні 1940 року був заарештований енкаведистами. Подальша його доля невідома.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина, сини Юрій, Степан були вивезені до Казахстану. Юрій вижив, 1941 року емігрував на захід.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — С. 37. — ISBN 5-7707-7867-9.

Джерела[ред. | ред. код]