Петрівка (Ужгородський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Петрівка
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Ужгородський район
Рада/громада Соловківська сільська рада
Код КОАТУУ 2124885902
Основні дані
Населення 415 осіб[1][2]
Поштовий індекс 89461[1]
Телефонний код +380 0312[1]
Географічні дані
Географічні координати 48°24′00″ пн. ш. 22°18′43″ сх. д. / 48.40000° пн. ш. 22.31194° сх. д. / 48.40000; 22.31194Координати: 48°24′00″ пн. ш. 22°18′43″ сх. д. / 48.40000° пн. ш. 22.31194° сх. д. / 48.40000; 22.31194
Середня висота
над рівнем моря
101[3] м
Відстань до
обласного центру
19,0[4] км
Відстань до
районного центру
19,0[4] км
Місцева влада
Адреса ради 89462, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Соловка, вул.Есенська, 2[1]
Карта
Петрівка. Карта розташування: Україна
Петрівка
Петрівка
Петрівка. Карта розташування: Закарпатська область
Петрівка
Петрівка

Петрі́вка — село в Україні, у Ужгородському районі Закарпатської області, орган місцевого самоврядування — Соловківська сільська рада. Населення становить 415 осіб (станом на 2001 рік)[1][2]. Село розташоване на півдні Ужгородського району, за 19,0 кілометра[4] від районного центру. У селі розташована лінійна вантажно-пасажирська залізнична станція Львівської залізниці «Есень», де зупиняються приміські електропоїзди.

Географія[ред. | ред. код]

Село Петрівка лежить за 19,0 км на південь від районного центру, фізична відстань до Києва — 618,8 км[4].

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Село засноване у 30-х роках переселенцями з Великоберезнянщини, Міжгірщини і Хустщини, що купили землі на півдні Ужгородщини, що в той час ще входила до складу Австро-Угорської імперії, аж до Другої світової війни, коли землі були конфісковані більшовиками. Наприкінці 1930-х було закладено цвинтар, на ньому встановили хрест і дзвіницю. У 1936 на цьому ж місці збудовано дерев'яну церкву — що була зруйнована в 1950 році. Та невдовзі громада відбудувала нову з вальків, що теж була зруйнована радянською владою в 1967 році. Після здобуття Україною незалежності у 1991 році громада почала збирати кошти на відбудову нової церкви. Відбудова завершилася у 1992 році і була результатом співпраці православної та греко-католицької громад, що зараз спільно використовують церкву.

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 1989 рік у селі проживало 392 особи, серед них — 182 чоловіки і 210 жінок[5].

За даними перепису населення 2001 року у селі проживало 415[1][2] осіб. Рідною мовою назвали[6]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 398 95,90 %
угорська 10 2,41 %
російська 4 0,96 %
білоруська 1 0,24 %
інші 2 0,49 %

Політика[ред. | ред. код]

Голова сільської ради — Біро Олександр Андрійович, 1960 року народження, вперше обраний у 2006 році. Інтереси громади представляють 16 депутатів сільської ради[7]:

Партія Кількість депутатів Відсоток
самовисування 14 87,50 %
Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» 2 12,50 %

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]