Петрівка (Ужгородський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Петрівка
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Ужгородський район
Рада/громада Соловківська сільська рада
Код КОАТУУ 2124885902
Основні дані
Населення 415 осіб[1][2]
Поштовий індекс 89461[1]
Телефонний код +380 0312[1]
Географічні дані
Географічні координати 48°24′00″ пн. ш. 22°18′43″ сх. д. / 48.40000° пн. ш. 22.31194° сх. д. / 48.40000; 22.31194Координати: 48°24′00″ пн. ш. 22°18′43″ сх. д. / 48.40000° пн. ш. 22.31194° сх. д. / 48.40000; 22.31194
Середня висота
над рівнем моря
101[3] м
Відстань до
обласного центру
19,0[4] км
Відстань до
районного центру
19,0[4] км
Місцева влада
Адреса ради 89462, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, с. Соловка, вул.Есенська, 2[1]
Карта
Петрівка. Карта розташування: Україна
Петрівка
Петрівка
Петрівка. Карта розташування: Закарпатська область
Петрівка
Петрівка

Петрі́вка — село в Україні, у Ужгородському районі Закарпатської області, орган місцевого самоврядування — Соловківська сільська рада. Населення становить 415 осіб (станом на 2001 рік)[1][2]. Село розташоване на півдні Ужгородського району, за 19,0 кілометра[4] від районного центру. У селі розташована лінійна вантажно-пасажирська залізнична станція Львівської залізниці «Есень», де зупиняються приміські електропоїзди.

Географія[ред. | ред. код]

Село Петрівка лежить за 19,0 км на південь від районного центру, фізична відстань до Києва — 618,8 км[4].

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Село засноване у 30-х роках переселенцями з Великоберезнянщини, Міжгірщини і Хустщини, що купили землі на півдні Ужгородщини, що в той час ще входила до складу Австро-Угорської імперії, аж до Другої світової війни, коли землі були конфісковані більшовиками. Наприкінці 1930-х було закладено цвинтар, на ньому встановили хрест і дзвіницю. У 1936 на цьому ж місці збудовано дерев'яну церкву — що була зруйнована в 1950 році. Та невдовзі громада відбудувала нову з вальків, що теж була зруйнована радянською владою в 1967 році. Після здобуття Україною незалежності у 1991 році громада почала збирати кошти на відбудову нової церкви. Відбудова завершилася у 1992 році і була результатом співпраці православної та греко-католицької громад, що зараз спільно використовують церкву.

Церква Св. Духа. 1992.

У 1936 р. на місцині Сернєгат було споруджено невелику дерев’яну церківцю, очевидно, каркасної конструкції і куплено дзвін, вилитий 1937 р. Ф. Еґрі.

Головними майстрами були Глеба, що прийшов із с. Бабичі, та Микола Скунць, виходець із Міжгір’я. У 1937 році на кошти перших переселенців придбано дзвін, вилитий у селі Малі Геєвці у знаменитого майстра по виготовленню дзвонів Ференца Егрі. В 1948 році жителі села дізнались, що Радянська влада хоче забрати дзвін у село Добронь, на потреби колгоспу. Жителі села переховували дзвін по своїм хатам, до поки не дали дозвіл на його встановлення у 1952 році.

Церкву розібрали в 1950 p., але люди добилися дозволу на відбудову і господареві, який узяв дерево з церкви, довелося його повернути. Церкву поставили на новому місці, на кладовищі і тоді ж почали довкола дерев’яної споруди будувати нову церкву з вальків на кам’яному фундаменті, а черепичний дах мала увінчати маленька вежка. Усе це розгнівало районне керівництво.

Одного дня 1967 р. в селі десантувалися місцеві начальники з кагебістами, і церкву було зруйнувало трактором. На цвинтарі лишилася простенька дерев’яна дзвіниця. Новий мурований храм збудовано спільно греко-католицькою та православною громадами, по боках фронтону встановлено символи обох конфесій.

Ділянку під церкву виділила зі своєї землі Ганна Бабинець. До зведення храму особливо причетний отець Юрій Федака, а кошти зібрано в селі.

23 грудня 1991 року заснована греко-католицьку громаду «Сошествія Святого Духа» у селі Петрівка. Ділянку під будівництво церкви виділила зі своєї землі Ганна Бабинець, (яка з 1952 року і на протязі багатьох років була дзвонаркою). 8 червня 1991 року було закладено перший камінь під будівництво храму. До зведення храму значних зусиль доклав отець Юрій Федака, який служив для вірників оновленої парафії села Петрівка з 1993 року і по 2007 рік. 8 травня 1993 року на фундаменті церкви отець Юрій Федака провів першу Божественну Літургію. Дзвін з дерев’яної дзвіниці на кладовищі встановлено у новозбудований храм у 1996 році. Новий мурований храм збудовано спільно греко-католицькою та православною громадами і по боках фронтону встановлено символи обох конфесій. Завершену церкву Святої Трійці освячено єпископами Мукачівської греко-католицької церкви І.Семеді, Й.Головачем та І.Маргітичем у 1996 році.

5 квітня 2011 року владика Мілан перед Архієрейською Службою Божою освятив пам’ятну дошку, що висить на стіні храму, ревному служителю Христової Церкви митр.прот. Георгію Федаці.

Населення[ред. | ред. код]

Станом на 1989 рік у селі проживало 392 особи, серед них — 182 чоловіки і 210 жінок[5].

За даними перепису населення 2001 року у селі проживало 415[1][2] осіб. Рідною мовою назвали[6]:

Мова Кількість осіб Відсоток
українська 398 95,90 %
угорська 10 2,41 %
російська 4 0,96 %
білоруська 1 0,24 %
інші 2 0,49 %

Політика[ред. | ред. код]

Голова сільської ради — Біро Олександр Андрійович, 1960 року народження, вперше обраний у 2006 році. Інтереси громади представляють 16 депутатів сільської ради[7]:

Партія Кількість депутатів Відсоток
самовисування 14 87,50 %
Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» 2 12,50 %

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]