Чоп
| Чоп | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Регіон | Закарпатська область | ||||||||
| Район | Чопська міська рада | ||||||||
| Код КОАТУУ | 2111000000 | ||||||||
| Засноване | 1281 | ||||||||
| Статус міста | з 1957 року | ||||||||
| Населення | ▼8937 (01.02.2017)[1] | ||||||||
| Площа | 6.19 км² | ||||||||
| Густота населення | 1444 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 89500-89509, 89502 | ||||||||
| Координати | 48°25′51″ пн. ш. 22°12′43″ сх. д. / 48.43083° пн. ш. 22.21194° сх. д.Координати: 48°25′51″ пн. ш. 22°12′43″ сх. д. / 48.43083° пн. ш. 22.21194° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 102 м | ||||||||
| Водойма | р. Тиса, Латориця | ||||||||
| Міста-побратими |  Захонь (Угорщина)  Соколов Малополський (Польща) Мілове (смт) (Україна) Чієрна-над-Тісоу (Словаччина) | ||||||||
| День міста | Не пізніше третьої суботи вересня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Чоп | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 22 км | ||||||||
| - автошляхами | 23,7 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - залізницею | 893 км | ||||||||
| - автошляхами | 792 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | м. Чоп, вул. Берег, 2 | ||||||||
| Веб-сторінка | Чопська міськрада | ||||||||
| Міський голова | Самардак Валерій Володимирович | ||||||||
|
| |||||||||
Чоп (угор. Csap, словац. Čop, чеськ. Čop, нім. Tschop) — місто в Закарпатській області, Україна.
Зміст
Розташування[ред. | ред. код]
Місто Чоп розташоване у західній частині Закарпатської області у рівнинній місцевості, у межиріччі Тиси й Латориці. Відстань до обласного центру — м. Ужгорода — 24 кілометри (автошлях E573, з яким збігається М06). Чоп — найзахідніше місто України, розташоване на стику кордонів Словаччини, Угорщини та України, тому тут містяться контрольно-пропускні пункти Чоп (Страж)—Чиєрна-над-Тісоу (кордон зі Словаччиною) та Чоп (Тиса), Чоп (Дружба) (кордон з Угорщиною). Площа міста становить 6,19 кілометра квадратних.
Природні умови міста зумовлені його розташуванням у верхів'ї Середньодунайської низовини на південний захід від масиву Карпатських гір. Висота над рівнем моря коливається в межах 102—107 метрів. Переважають вітри західних та південних напрямків, кількість опадів — 700—750 мм на рік. Середні температури січня від −4, −3 °C. Середні температури липня від +20 °C. Ґрунти бурі широколистяних лісів та наплавні. Корисні копалини в адміністративних межах представлені будівельними глинами, піском, каоліном, андезітом.
Населення[ред. | ред. код]
- 1880 p. — 1187 особи, угорці −1164 осіб (98,1 %)
- 1910 р. — 2318 осіб, угорці — 2294 особи (99 %)
- 1930 р. — 3572 особи, угорці — 2082 особи (58,3 %)
- 1940 р. — 3371 особи, угорці — 3236 особи, словаки — 40 осіб, русини — 32 особи, німці — 11 осіб, інші — 52 осіб
- 1970 р. — 5000 осіб
- 1979 р. — 7503 особи
- 1989 р. — 9600 осіб
- 2001 р. — 9506 осіб
- 2003 р. — 8870 осіб, українці — 40 %, угорці — 39,2 %, інші (росіяни, цигани, євреї, білоруси…) — 20,8 %
- 2007 p. — 8765 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
895 року відбулося переселення на ці землі угорського народу. Перші письмові згадки про Чоп відносяться до 1281 року. Назва міста, найімовірніше, походить від прізвища родини давніх власників поселення, магнатів Чапі (Chapy, Csapy). Останній з представників цієї родини помер у середині XVI століття.
У відповідь на посилення експлуатації і панування Габсбургів на Підкарпатті ще з більшою силою спалахували антифеодальні виступи та національно-визвольна боротьба. В цій боротьбі брали участь і жителі села Чопа. Зокрема, вони були активними учасниками Токайського повстання 1697 року та визвольної війни 1703—1711 років.
З кінця XVIII століття відома найдавніша печатка Чопа з тогочасним гербом поселення: у полі печатки — селянин у човні, що пливе річкою.
Більш швидкий розвиток почався після австро-угорської буржуазної революції 1848—1849 років та скасування кріпацтва, з початком розвитку капіталістичних відносин. З 1870 року почалося будівництво залізниці, яка проходила і через Чоп. 25 серпня 1872 було відкрито ділянку Сату-Маре-Чоп, 28 серпня 1872 Чоп-Ужгород, 24 жовтня 1872 Чоп-Королево, 4 лютого 1873 Кишварда-Чоп Угорської Північно-Східної залізниці, які зв'язували Прикарпаття з Галичиною і центральною Угорщиною і, зокрема, Чоп з Ужгородом та Береговим. З побудовою в 1872 році залізничної станції Чоп став важливим транспортним вузлом. В окремих тогочасних джерелах поселення згадується як містечко Капушанського повіту (округу) Ужанського комітату.
З перемогою в Угорщині в березні 1919 року пролетарської революції в Чопі створюються місцеві органи Радянської влади, а також і жупний директоріум Ужанського комітату.
10 квітня 1919 року відбулися вибори до місцевої та жупної Рад робітників, солдатів і селян. Ще в березні чеські війська зробили спробу напасти на Чоп, але були відбиті. Для запобігання новим нападам окупантів на Закарпаття сюди були надіслані частини 5-ї Угорської Червоної дивізії та почалося формування частин 65-ї Русинської Червоної бригади.
Новий напад чеських військ на Чоп почався 22 квітня 1919 року, а зі сходу ще з 16 квітня наступали війська Румунії. На підступах до Чопа зав'язалися уперті бої. В боях полягло багато червоноармійців.
4 червня 1920 року — тріанонський мир — Чоп приєднують до Чехословаччини. Між 1920—1938 роками — Чоп у межах Чехословаччини належить до словаків.
10 листопада 1938 року Чоп вступає угорська королівська армія. У 1938—1944 роках — Чоп знову частина Угорщини.
28 жовтня — 23 листопада 1944 року — облога Чопа. 28 жовтня 1944 року радянські війська підійшли до Чопа. Окремі райони Чопа кілька разів переходили з рук у руки. Остаточно Чоп було визволено лише 23 листопада 1944 року.
29 червня 1945 року — радянсько-чехословацький договір — Чоп приєднують до Української РСР (Закарпатська область). Між 1945—1991 роками — Чоп у межах Радянського Союзу належить до УРСР.
1957 рік — Чоп віднесено до розряду міст. Станція Чоп стала однією з найпотужніших у колишньому СРСР і в окремі роки переробляла до 60 млн тонн вантажів на рік.
1991 рік — частина незалежної України. Статус міста обласного підпорядкування Чоп отримав у травні 2003 році.[2]
На парламентських виборах України 2014 року, явка виборців складала 52,19 %. Найбільше голосів набрали такі політичні партії: Блок Петра Порошенка — 27,68 %; Народний Фронт — 16,07 %; Самопоміч — 11,47 %; Радикальна партія Олега Ляшка — 5,16 %[3].
Господарство[ред. | ред. код]
На території міста станом на 2000 рік зареєстровано 140 юридичних осіб і понад 200 фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності: більшість великих підприємств пов'язана з транспортно-експедиційним обслуговуванням вантажів, які надходять залізничним та автомобільним транспортом. За обсягом виконуваних робіт можна виділити станцію Чоп, СП «Термінал-Карпати», СП «Автопорт-Чоп», ЗАТ «Чопзовніштранс». Нарощує випуск продукції СП «Фабрика жіночого одягу Ле-Го Україна».
Міста-побратими[ред. | ред. код]
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Олексій Дем'янюк — спортсмен-легкоатлет, був знайдений мертвим у кімнаті на прикордонній заставі № 7.
- Міхеіл Саакашвілі — Президент Грузії, екс-голова Одеської ОДА, служив тут у частині прикордонних військ, відвідав у серпні 2016 року[4].
Галерея[ред. | ред. код]
Державний кордон
_02.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Головне управління статистики у Закарпатській обл
- ↑ Верховна Рада України; Постанова від 15.05.2003 № 810-IV [1]
- ↑ В Чопі впевнено перемогли Блок Петра Порошенка та Роберт Горват
- ↑ Нитка В. Жоден міністр не доїхав до Закарпаття // Голос України. — 2016. — № 147 (6401) (5 серп.). — С. 3.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Chop, Ukraine |
- портал Міської ради міста Чоп
- Соціокультурна характеристика міста Чоп
- Чоп (Chop) — Encyclopedia of Ukraine
- топографічна карта СРСР
- Репортаж міжнародної команди журналістів про поїздку до Чопа
- Чоп — Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)
| ||||||||||
| ||||||||
