Печанівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Печанівка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Громада Миропільська селищна громада
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1875
Населення 960[1]
Площа 211,2 км²
Густота населення 5,83 осіб/км²
Поштовий індекс 13045
Телефонний код +380 4146
Географічні дані
Географічні координати 50°04′24″ пн. ш. 27°47′37″ сх. д. / 50.07333° пн. ш. 27.79361° сх. д. / 50.07333; 27.79361Координати: 50°04′24″ пн. ш. 27°47′37″ сх. д. / 50.07333° пн. ш. 27.79361° сх. д. / 50.07333; 27.79361
Середня висота
над рівнем моря
255 м
Місцева влада
Адреса ради 13045, Житомирська обл., Романівський р-н, с. Печанівка, вул. Підкоритова, 1а
Карта
Печанівка. Карта розташування: Україна
Печанівка
Печанівка
Печанівка. Карта розташування: Житомирська область
Печанівка
Печанівка
Мапа
Мапа

Печа́нівка [2]село в Україні, у Житомирському районі 9до 2020 року Романівському районі) Житомирської області. Населення — 1231 особа (згідно з даними перепису 2001 року).

Географія[ред. | ред. код]

На північній околиці села бере початок річка Сапогівка.

У селі діють:

  • Залізнична станція (лінія Козятин — Шепетівка)
  • Загальноосвітня школа І—ІІІ ст.
  • Дитячий садок
  • Будинок культури
  • Православна церква.

Економіка[ред. | ред. код]

  • СТОВ «Печанівське»
  • ПрАТ "Печанівський комбінат хлібопродуктів «АТК»
  • Завод із очищення та сушіння квасолі потужністю 20 тис. тонн. групи компаній «АТК»[3]

Історія[ред. | ред. код]

"Первісне заселення Печанівки належить до 1760 р. До цього на місці села був дрімучий ліс. У лісі, за переказом, жив якись пасічник, якого в окрузі вважали заможним чоловіком. Дізналися про нього злі люди, напали на нього, всіляко мордували його, щоб він віддав їм гроші, і насамкінець спалили на вогні. В окрурзі пішла чутка, що пасіника в його ж такі хуторі спекли розбійники. Відтоді народ став називати цей хутір "хутором печеного", "печеним хутором".... Урочище печеного хутора в першій половині XVIII ст. належало до володінь польського вельможі - князя Януша Сангушка, який мав чималу прислугу. З-поміж неї був шляхтич Ян Краєсвський, якому вельможа, чи то як нагороду за його службу, чи то за гроші, віддав згадане урочище з прилеглим до нього лісом та галявинами, площою 600 десятин.... І став Краєвський називати маєток ...- просто Печанівкою. Краєвський володів Печанівкою понад 20 років, від 1760-го по 1781 рр...., віддав його дворянину Вілямовському.[4]"

У 1906 році село входило до Новочарторійської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 65 версти, від волості 8. Дворів 119, мешканців 598[5].

21 березня 1919 р. 3-й полк Корпусу Січових Стрільців УНР при підтримці бронепотяга «Січовий Стрілець» визволив станцію Печанівка від більшовиків.

У 19321933 роках село, як і більшість інших населених пунктів України, постраждало від Голодомору. Тоді у Печанівці спостерігалися випадки людоїдства[6].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://myropilska-gromada.gov.ua/pasport-gromadi-10-45-36-03-04-2017/
  2. Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016.
  3. На Житомирщині відкрився завод з очищення квасолі. Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
  4. Павлуцький, Григорій. (2017). Дерев’яні та муровані храми України. Харків: Олександр Савчук. с. 88. ISBN 978-966-2562-85-9.
  5. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 19 червня 2019.
  6. Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область. У семи книгах. Книга перша, 2006, с. 20.

Посилання[ред. | ред. код]


Джерела[ред. | ред. код]

  • Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Житомирська область: У 7 кн. — Житомир : Знання України, 2006. — Т. 1. — 724 с. — ISBN 966-655-220-5.