Пйотркувський статут
Пйотркувський статут або Петрковський статут 1496 року [1] — державний акт, виданий польським королем, Великим князем Литовським, паном та дідичем Русі Яном Ольбрахтом у місті Пйотркув-Трибунальський.
Цей статут унормував Привілеї шляхетські, законодавчо оформив прикріплення селян до землі — правом виходу міг скористатися один власник наділу в селі, а з його сім'ї тільки один син. Міщанам заборонялося купувати землю у власність. Це позбавляло їх можливості переходу до шляхетського стану. Шляхта звільнялася від сплати мита за товари зарубіжного виробництва, одержувала право безмитної торгівлі, вільної навігації по Віслі і на Балтійському морі, право пропінації. Пйотркувський статут завдав економічного удару польським містам, які вже в XVI столітті почали занепадати. Дія статуту поширювалась на Галичину, та інші українські землі, що входили до Королівства Польського.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання[ред. | ред. код]
- Петраківські (Пйотрковські) статути // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.