Мовне планування

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Планування мови)
Перейти до: навігація, пошук

Мовне планування, також Планування мови — цілеспрямований вплив на функції, використання, структуру, різноманіття чи вивчення мов або діалектів в мовній спільноті[1]. Воно часто асоціюється з урядовим (державним) плануванням, але також використовується різноманітними неурядовими (недержавними, громадськими) організаціями або навіть окремими особами. Цілі мовного планування відрізняються в залежності від нації та організації, але зазвичай включають прийняття рішень та їх можливі наслідки для сфери комунікації. Планування або вдосконалення ефективної комунікації може також призвести до інших соціальних змін, таких як мовний зсув чи асиміляція, таким чином забезпечуючи інші мотиви для такої діяльності[2].

Цей вплив може здійснюватися як окремими особистостями (для української мови таку роль зіграли, зокрема, Іван Котляревський, Тарас Шевченко), так і державними установами та інститутами (питання нормування мови, створення термінології, вироблення літературних норм).

Мову можна очищати від запозичень (пуризм загалом чи, наприклад, знеросійщення зокрема) або активно запозичувати чужі слова (з Заходу (вестернізація), з російської тощо), віддаляти від іншої мови або наближати, спрямовувати на «класичний» взірець, або «модернізовувати», зважаючи на науково-технічний поступ тощо – шляхи реформування можуть бути різними. Проте над мовою треба постійно працювати – мало пишатися чи шанувати – нею треба займатися, і не думати, що це справа винятково «професійних», які краще «розберуться». За такого напливу інформації і, зокрема, нових термінів з різноманітних галузей (а треба реагувати зразу, а не коли вже якесь «одоробало» приживеться в мові), якість і розвиток мови залежить від мовної спільноти загалом.[3]

Питанням планування внутрішнього розвитку мов і світовому досвідові в цій галузі присвячена книжка видатного соціолінгвіста Джошуа Фішмана «Не кидайте свою мову напризволяще».[4]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Kaplan B., Robert, and Richard B. Baldauf Jr. Language Planning from Practice to Theory. Clevedon: Multilingual Matters ltd., 1997
  2. Cobarrubias, Juan. «Ethical Issues in Status Planning.» Progress in Language Planning: International Perspectives. Eds. Juan Cobarrubias and Joshua Fishman. New York: Mouton Publishers, 1983.
  3. http://r2u.org.ua/articles/corpus/intro
  4. Джошуа Фішман. Не кидайте свою мову напризволяще : переклад з англійської. — Київ : «К.І.С», 2009. — 200 с. — ISBN 978-966-2141-29-0.


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.