Плутон (геологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Плутон (рос. плутон, англ. plutonic mass, нім. Pluton m, plutonische Masse f) — загальна назва окремих самостійних глибинних магматичних тіл. Утворюються при застиганні у верхніх шарах земної кори магми, що проникла з нижньої частини кори або з мантії. Форма П. різна залежно від структури вмісних порід. За розмірами, формою і заляганням у земній корі розрізняють: батоліти, лаколіти, лополіти, факоліти, дайки, штоки, пластові жили та інші інтрузивні масиви, що сформувалися на глибині.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]