Пневмокоток

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Колісний трактор Ford 7810 на напівгусеничному ходу й пневмокотках
Колісний трактор Ford на пневмокотках
Всюдихід Argo Avenger на пневмокотках

Пневмокото́к або пневмати́чний кото́к (англ. terra tyre) — пневматична шина з відношенням висоти профілю до його ширини від 0,25 до 0,39 та відношенням ширини профілю обода до ширини профілю шини від 0,90 до 1,00[1].

Пневмокоток призначений для підвищення прохідності самохідних машин при русі ґрунтами з низькою несівною спроможністю або на сильно пересіченій місцевості[2][3]. Через низьку вантажопідйомність і швидке зношування на дорогах з твердим покриттям значного поширення пневмокотки не мають[2].

Колісний рушій, у якому застосовані пневмокотки, називають пневмокотковим рушієм.

Опис конструкції[ред. | ред. код]

Пневмокоток має вигляд бочкоподібної гумової безкамерної оболонки П-подібного профілю, ширина якої становить 1,0…2,0 від власного зовнішнього діаметра, а внутрішній діаметр — 0,25…0,39 від зовнішнього. Протектор або відсутній, або має рідко розташовані ґрунтозачепи невеликої висоти, які окрім виконання своєї основної функції також збільшують міцність і жорсткість котка та стійкість його форми. Пневмокотки перевершують за пружністю звичайні автомобільні шини у 3…5 разів і аркових шин[4] — в 1,5…2 рази, що обумовлюється перш за все низьким внутрішнім надлишковим тиском повітря величиною у 20…50 кПа[2][3]. Для монтажу пневмокотків на самохідну машину необхідними є ободи спеціальної конструкції[2].

Переваги і недоліки[ред. | ред. код]

Висока пружність і невеликий внутрішній тиск забезпечують пневмокоткам гранично низький питомий тиск на ґрунт і дозволяє працювати з великими деформаціями, добре підлаштовуючись до складних дорожніх умов та створюючи ефективну протидію проколам та ушкодженням[2][3]; також завдяки низькому внутрішньому тиску у випадку проколу повітря покидає пневмокоток досить повільно.

З іншого боку, низький внутрішній тиск повітря у пневмокотках зумовлює їх порівняно низьку вантажопідйомність при великих розмірах, що у поєднанні з великою шириною, суттєво обмежує їх застосування на автомобілях. Крім цього, пневмокотки при русі на дорогах з твердим покриттям мають дуже малий ресурс по зношуванню, що сильно звужує область їх застосування[2].

Застосування[ред. | ред. код]

Пневмокотки застосовуються на колісних болотоходах, призначених для особливо важких умов пересування; їхня конструкція дає змогу ефективно пересуватись на засніженій поверхні, по заболочених чи кам'янистих ґрунтах, сипучому піску тощо[2][3]. Крім цього, вони знайшли застосування у сільськогосподарській техніці (наприклад, на тракторах), оскільки завдяки низькому тиску на ґрунт та високій пружності практично не пошкоджують родючий ґрунт[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ДСТУ 2219-93 Шини пневматичні. Конструкція. Терміни та визначення.
  2. а б в г д е ж Пневмокотки // Автомобиль: Основы конструкции / Н. Н. Вишняков, В. К. Вахламов, А. Н. Нарбут, И. С. Шлиппе, А. Н. Островцев. Ред. Е. В. Радовская. — 2-е изд., перераб. и доп. — М : Машиностроение, 1986. — С. 179. — 150 000 прим.
  3. а б в г Пневмокоток // Политехнический словарь / А. Ю. Ишлинский (гл. ред.) и др. — 3-е изд., перераб. и доп. — М : Советская энциклопедия, 1989. — 656 с. — 150 000 прим. — ISBN 5-85270-003-7.
  4. Аркова шина — пневматична шина з відношенням висоти профілю до його ширини від 0,40 до 0,50 та відношенням ширини профілю обода до ширини профілю шини від 0,90 до 1,00 (ДСТУ 2219-93)
  5. Lorenz, Marco. Status der Bodenverdichtung auf niedersächsischen Ackerböden und eine Übersicht der Verhältnisse in Deutschland // Schriftenreihe des Instituts für Landwirtschaft und Umwelt. — S. 57–70. — ISBN 3-926898-29-1.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Автомобиль: Основы конструкции / Н. Н. Вишняков, В. К. Вахламов, А. Н. Нарбут, И. С. Шлиппе, А. Н. Островцев. — 2-е изд., перераб. и доп. — М : Машиностроение, 1986. — С. 177—181. — 150 000 прим.
  • Политехнический словарь / А. Ю. Ишлинский (гл. ред.) и др. — 3-е изд., перераб. и доп. — М : Советская энциклопедия, 1989. — 656 с. — 150 000 прим. — ISBN 5-85270-003-7.