Подія Міяке

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Подія Міяке — це потужний спалах космічного випромінювання. Походження та причини різкого збільшення активності космічних променів наразі невідомі. Спалахи супроводжуються, зокрема, збільшенням ізотопу вуглецю-14 (14C) у кільцях дерев, із чого випливає, що такі події можна датувати методами дендрохронології.

Події Міяке відбуваються в середньому кожні 1000 років. Останні такі виверження відбулися приблизно в 7176 році до н. е., у 5410 році до н. е., 5259 році до н. е., 663 році до н. е., 774 році н. е. та в 993—944 роках н. е.

Згідно з дослідженнями австралійського фізика Бенджаміна Поупа (Benjamin Pope), деякі зі спалахів короткочасними, інші тривали роками. За словами Поупа, якщо такий спалах відбудеться в наш час, він справить величезний вплив на глобальну інфраструктуру, як-от супутники, інтернет-кабелі та електромережі[1][2][3].

Відкриття[ред. | ред. код]

Група японських учених, яка аналізувала методом прискореної мас-спектрометрії (AMS) активність вуглецю-14 у деревних кільцях японського кедра, виявила різкий стрибок активності радіовуглецю в кільцях, що утворилися в 774—775 роках. Це зростання (1,2 % на рік, у 20 разів більше за звичайні зміни) було настільки високим, що в статті, опублікованій 14 червня 2012 року в журналі Nature[4], автори заявили про неможливість пояснення такого стрибка концентрації радіоактивного вуглецю в атмосфері ні великим сонячним спалахом, ні появою наднової. Першою в списку авторів повідомлення була вказана аспірантка Нагойського університету Фуса Міяке (Fusa Miyake), тому такі події дістали назву події Міяке.

Незабаром такий самий стрибок у річних кільцях, що відносяться до цього самого року, було виявлено в дубі з Німеччини, модрині з Ямалу, сосні з Каліфорнії та пізніше в дерев із низки інших регіонів. Додаткова кількість вуглецю-14, що з'явилася внаслідок зазначеної події, в усередненні по поверхні Землі становила (1,1…1,5) × 108 атомів/см2[5]. За іншою інформацією, загальна кількість атомів вуглецю-14, що виникла внаслідок події 774 року, становила (9,6 ± 0,5) × 1026, або загалом близько 22 кг, тобто в (3,2 ± 0,2) рази більше, ніж у середньому виникає в земній атмосфері за рік у звичайних умовах[6].

Фізики показали, що стрибок такої інтенсивності все-таки можна пояснити сонячним спалахом, але дуже сильним — найсильнішим за останні тисячоліття. Гіпотези про падіння комети або близький спалах наднової були спростовані. Гляціологи підтвердили реальність цієї події після виявлення сплеску концентрацій космогенних ізотопів берилію-10 (10Be) і хлору-36 (36Cl), виявлених в антарктичних і гренландських крижаних кернах.

У 2013 році з'явилася ще одна стаття Фуси Міяке з двома співавторами, у якій повідомлялося про виявлення аналогічного, але трохи меншого стрибка концентрації вуглецю-14 у 994 році. Пізніше відбулося уточнення датування подій: сплеск вуглецю-14 у 774 році (червень — серпень) і сплеск вуглецю-14 у 993 році (лютий — червень)[6]. Кількість вуглецю-14, що виникла в результаті події 993 року, оцінено в (5,3 ± 0,5) × 1026 атомів (в 1,8 ± 0,2 раза більша за їхню середню генерацію за рік)[6].

У 774 і 993 роках у хроніках відзначалися спостереження небесних явищ, які можуть бути інтерпретовані як полярні сяйва в низьких широтах (Німеччина, Ірландія, Корея)[6].

Групи дослідників зі США та Китаю виявили ще кілька подібних подій у більш далекому минулому. Усі вони були об'єднані під назвою події Міяке.

У 2019 році було опубліковано свідоцтва ще однієї величезної сонячної бурі приблизно в 660 році до н. е., яку можна порівняти з подіями 774—775 і 993—994 років[7]. Ймовірно, полярне сяйво під час цього спалаху було зафіксовано в ассирійських записах[8].

У 2021 році відкрили ще дві події Міяке, вони відбулися в 7176 і 5259 роках до н. е.[9]

Подія Міяке 774 року була використана, наприклад, при встановленні методом дендрохронології сезону і року початку будівництва фортеці Пор-Бажин[10].

Див. також[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Fusa Miyake, Kentaro Nagaya, Kimiaki Masuda, Toshio Nakamura: A signature of cosmic-ray increase in ad 774—775 from tree rings in Japan. In: Nature 486 (2012), pp. 240—242.
  • Qingyuan Zhang, Utkarsh Sharma, Jordan A. Dennis et al.: Modeling cosmic radiation events in the tree-ring radiocarbon record. In: Proceedings of the Royal Society Vol. 478, No. 2266 (October 2022), doi : 10.1098/rspa.2022.0497 .

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Ancient tree rings might not record solar flares after all. cosmosmagazine.com (en-AU) . 28 жовтня 2022. Процитовано 6 березня 2023.
  2. ↑ online, heise. Rätselhafte Strahlungsausbrüche etwa alle 1000 Jahre: Gefahr für moderne Technik. heise online (нім.). Процитовано 6 березня 2023.
  3. ↑ Radiocarbon (14C). www.isee.nagoya-u.ac.jp (англ.). Процитовано 6 березня 2023.
  4. ↑ Miyake, Fusa; Nagaya, Kentaro; Masuda, Kimiaki; Nakamura, Toshio (2012-06). A signature of cosmic-ray increase in ad 774–775 from tree rings in Japan. Nature (англ.). Т. 486, № 7402. с. 240—242. doi:10.1038/nature11123. ISSN 1476-4687. Процитовано 13 березня 2023.
  5. ↑ Usoskin, I. G.; Kromer, B.; Ludlow, F.; Beer, J.; Friedrich, M.; Kovaltsov, G. A.; Solanki, S. K.; Wacker, L. (1 квітня 2013). The AD775 cosmic event revisited: the Sun is to blame. Astronomy & Astrophysics (англ.). Т. 552. с. L3. doi:10.1051/0004-6361/201321080. ISSN 0004-6361. Процитовано 13 березня 2023.
  6. ↑ а б в г Büntgen, Ulf; Wacker, Lukas; Galván, J. Diego; Arnold, Stephanie; Arseneault, Dominique; Baillie, Michael; Beer, Jürg; Bernabei, Mauro; Bleicher, Niels (6 вересня 2018). Tree rings reveal globally coherent signature of cosmogenic radiocarbon events in 774 and 993 CE. Nature Communications (англ.). Т. 9, № 1. с. 3605. doi:10.1038/s41467-018-06036-0. ISSN 2041-1723. Процитовано 13 березня 2023.
  7. ↑ O’Hare, Paschal; Mekhaldi, Florian; Adolphi, Florian; Raisbeck, Grant; Aldahan, Ala; Anderberg, Emma; Beer, Jürg; Christl, Marcus; Fahrni, Simon (26 березня 2019). Multiradionuclide evidence for an extreme solar proton event around 2,610 B.P. (∼660 BC). Proceedings of the National Academy of Sciences (англ.). Т. 116, № 13. с. 5961—5966. doi:10.1073/pnas.1815725116. ISSN 0027-8424. PMC 6442557. PMID 30858311. Процитовано 13 березня 2023.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  8. ↑ ShieldSquare Captcha. hcvalidate.perfdrive.com. doi:10.3847/2041-8213/ab42e4. Архів оригіналу за 13 березня 2023. Процитовано 13 березня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  9. ↑ Tree rings reveal two strong solar proton events in 7176 and 5259 BCE. www.researchsquare.com (англ.). 10 серпня 2021. Процитовано 13 березня 2023.
  10. ↑ жизнь, Редакция журнала Наука и. Как вспышка на солнце «объяснила» происхождение заброшенной крепости. www.nkj.ru (рос.). Процитовано 13 березня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Подія_Міяке&oldid=40633886