Полярне сяйво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Військово-повітряна база Аєльсон. Аляска — полярне сяйво над Ведмежим озером

Поля́рне ся́йво  (лат. Aurora borealis) — оптичне явище у верхніх шарах атмосфери, світіння окремих ділянок нічного неба, що швидко змінюється.

На Землі такі сяйва спостерігаються на відстані 20—25° північної і південної широт (північне полярне сяйво і південне полярне сяйво) від магнітного полюса Землі одночасно на всіх довготах, але з різною інтенсивністю. Явище є світінням розріджених шарів атмосфери на висотах 60-100 км під дією сонячного вітру (потоків протонів і електронів). Заряджені частинки потрапляють в атмосферу з космосу і під дією магнітного поля Землі спрямовуються до північного або південного магнітного полюса, де вони входять у верхні шари атмосфери, стикаються з молекулами або атомами газів атмосфери, збуджують їх і змушують їх випромінювати видиме світло. Переважне випромінювання — заборонені лінії атомарного Оксигену (630 нм) та молекулярного азоту (557 нм), які створюють червоно-зелену гамму[1].

За формами полярне сяйво розрізняють: дифузне сяйво з дугами від однієї точки горизонту до іншої, а також промені, стрічки, корони, плями. Тривалість полярного сяйва — від декількох хвилин до декількох діб. Частота його появи корелює з 11-річним циклом сонячної активності, порою року, 27-денним періодом та магнітною активністю[1].

Полярне сяйво на інших планетах[ред.ред. код]

Пришвидшена 40-хвилинна кінозйомка полярного сяйва в Ісландії

Полярне сяйво — явище, характерне не лише для Землі, наявність атмосфери та планетарного магнітного поля — достатня умова для виникнення цього явища.

Джерела[ред.ред. код]

  1. а б Полярне сяйво // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 373. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
  • Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1988. стор. 237(рос.)

Посилання[ред.ред. код]