Поза смерті

Поза смерті (англ. death pose) або опістотонічна поза (англ. opisthotonic posture) — характерна поза, з закинутою назад головою, витягнутим хвостом і широко відкритим ротом у якій часто знаходять скам'янілості непташиних динозаврів і птахів.^[1] Причина такої пози є предметом наукових дискусій. Традиційні пояснення варіювалися від сильних зв'язок на шиї тварини, які висихали й скорочувалися, витягуючи тіло^[2], до водних течій, які змивали рештки в такому положенні^[3].

У 2007 році Фо і Падіан припустили, що жива тварина страждала від опістотонусу під час передсмертної агонії, і що ця поза зовсім не є результатом якогось посмертного процесу. Вони також відкидають ідею про те, що вода може бути причиною випадкового розташування тіл у «позі смерті», оскільки різні частини тіла і кінцівки повернуті в різних напрямках, що, на їхню думку, навряд чи може бути результатом руху води^[4]. Вони також вважають, що висихання зв'язок не зможе призвести до такої специфічної пози.

Дослідження, проведене Алісією Катлер, Брукс Б. Брітт і колегами з Університету Брігама Янга в Прово, штат Юта, припускає, що ця поза є результатом занурення у воду після смерті^[3]. Через кілька секунд після того, як курячі тушки помістили у воду, їхні тіла прийняли «позу смерті». Зменшення тертя, що дозволяє зв'язкам і сухожиллям скорочуватися до своїх типових положень, викликає дорсофлексію голови та хвоста тварини. Вони також виявили, що кігті курей скоротилися, ймовірно, з тієї ж причини (зменшення тертя у воді дозволяє зв'язкам повернутися у вихідне положення, а смерть знімає м'язову напругу, яка за життя утримувала б шию і кігті в інших положеннях). Експеримент повторили з ему, що дало такі ж результати. Коли курям перерізали міжхребцеві зв'язки на шиї, вони не прийняли передсмертну позу^[5].

У 2012 році палеонтологи Ахім Г. Рейсдорф і Міхаель Вуттке опублікували дослідження про пози смерті. Згідно з висновками цього дослідження, так звана «опістотонічна поза» не є наслідком церебрального захворювання, що спричиняло м'язові спазми, а також не є наслідком швидкого поховання. Швидше за все, посмертне занурення призвело до плавучості, яке дозволило еластичній зв'язці Ligamentum elasticum відтягнути голову і хвіст звіра назад^[6].